Можливо, ви бачили цього хлопчика, коли прогулювались ввечері по Валу у Чернігові. Сергію Морозу 8 років, і ось уже майже два тижні він співає на гарматній алеї чернігівського стародавнього дитинця. Співає хлопчик не просто так, він збирає кошти на допомогу ЗСУ. За цей час він зміг зібрати донатів на суму понад 50 тис. грн. У планах Сергія – зібрати 200 тис. грн для потреб наших захисників.
Чим живе юний талант та як ви можете приєднатися до ініціативи – у матеріалі 0462.ua/news.
– Привіт, Сергій, мені дуже подобається твоя панама.
– Да, бо це «Калуша».
– Ти її давно носиш?
– Ми її купили після мого дня народження, це 29 травня.
– Ти слухаєш «Калуша», так?
– Так.
– А які ще твої улюблені гурти? Хто ще тобі подобається?
– “Антитіла”, ще Олег Вінник, Монатік.
– А ти б до кого хотів на концерт поїхати?
– Хотів би звісно, я тільки бачив Олега Вінника і Тараса Тополю.
– Ти їх бачив наживо?
– Так.
– Скажи, Сергію, ти давно займаєшся музикою?
– Так, ще з 5 чи 4 років.
– Тобто зараз тобі 8, і майже половину свого життя ти займаєшся музикою? Ти сам захотів піти чи тобі батьки сказали: «Йди, Серьожо, в музику»?
– Сам захотів, тому що, коли сам уже захотів співати, у мене був талант тоді. Я вже музику слухав, плюс потім мені мама сказала: “Хочеш йти співати?” Я сказав: “Так”. I мене мама привезла туди, де співаю, на вокал.
– Коли до тебе прийшла ідея співати та заробляти гроші для наших воїнів?
– Це було в цьому році. Я сам захотів і мамі сказав: “А пішли ми всі збирати гроші для ЗСУ. Я буду співати, а ти будеш музику включати”. Ми зробили плакат. Мама розмалювала його ссиньо-жовтим, а спершу я сам малював оце «на допомогу ЗСУ», і моє ім'я, і скільки мені років. І ми приклеїли це, і вже стільки заробили за 12 днів.
– I скільки ж ви заробили?
– 50 700 грн.
– Ого! Це великі гроші!
– Так.
– Коли почалася війна, ти пам'ятаєш цей день?
– Так. Це було 24 лютого. Я так злякався, коли вона почалась.
– Ти був у Чернігові?
– Так. Вдома. Ми збиралися, а тато з мамою стали збирати речі, поки я спав. Коли я вже прокинувся, всі вже були такі в паніці. Ми чули, як танки бахали. І над нами ще наче щось літало, бо були звуки такі. А коли вже було темно, я грав у свої іграшки в кімнаті, так ми почули якийсь “БАХ!” Злякався, я подумав, що це братик з мамою у щось грали та й упало, наприклад якийсь конструктор. Я сказав: “Це що було?” Потім мій тато сказав усім: “Пішли в коридор”. У нас був підвал, але ми б не встигли в нього зайти. Тож ми всі у коридорі сиділи, я в кутку, і все було добре. Ми у коридорі були оце кожного дня, позачиняли двері і потім хустки такі на скло отак понавішували, щоб не було видно світла. І ми там сиділи всі.
– Скажи мені, чому ти обрав співати саме на Валу, а не на Красній площі чи, наприклад, у парку якомусь?
– Тому що це історичне місце, тому що тут гармати старовинні, ми тут стали співати. І коли ми оце набрали, я далі буду продовжувати співати. Тому що хочу поїхати до Притули Сергія, до “Антитіл”. Якщо буде ще фонд у «Калуша», так ми і туди поїдемо.
– Скільки ти плануєш зібрати грошей? Є якась цифра?
– Я планував 50 тисяч. Якщо я ще буду збирати на “Антитіла”, щоб він повернувся з війни і ми могли йому теж гроші ці віддати, то ще 50 тисяч зберу, щоб було 100 тисяч, і віддам. І якщо буде ще у «Калуша», то ми «Калушу» теж віддамо 50 тисяч, а якщо не буде, то ще раз Притулі 50 тисяч, а потім “Антитілам”. І це вийде вже 200 тисяч.
– 200 тисяч. Як ти вважаєш, 200 тисяч за скільки можна назбирати?
– Думаю, 200 тисяч получиться десь за 43 дні, тому що ми зібрали за 13 днів, а я думаю, що ще раніше зберу. Тому що це ще екскурсії там, людей багато, які нам дають для ЗСУ.
– А розкажи, в який час ти виступаєш?
– Ввечері, десь або о 16-й, або у 17, або у 18.
– Тобто щодня по-різному. Чи є в тебе план?
– У мене є плани різні. Якщо буде екскурсія, то ми можемо раніше, коли братик вже поспить, і одразу. І якщо не буде, то ми почнемо десь о 18-й або в 17.
– І до котрої ти виступаєш? До восьмої чи до дев'ятої?
– Я виступаю десь до 20-ї кожного дня.
– Хто тобі сприяє в ініціативі допомагати ЗСУ?
– Мені мама допомагає, тому що вона включає музику. Наприклад, мій хрещений або мама каже: “Тобі ця пісня подобається?” І я кажу, подобається чи ні. Ще з дитинства я співаю пісні, наприклад ”Там, де ми є”. Ще в цьому році мені сподобалась “Думи”. Ну, слова придумав Тарас Шевченко, і пісню придумали. І мені теж сподобалась. Тато роздрукував слова, я почав співати. У мене пісень багато, зараз скажу, які... У мене є “Весняночка”, яка була на Євробаченні у 2021 році, ще є пісня “Додому”, та, що «Калуш» співає. Є пісня “Добрий ранок, Україно!”, “Справа в тому, що у мене немає дому”, “Ой у лузі червона калина похилилася”, “Люди як кораблі”. Наче, все.
– Супер! Ти радієш, коли отримуєш донати?
– Звісно. Ну, ми ще ці гривні міняли, щоб були тисячі, бо була отакенна пачка, так щоб було менше, невеличка пачка. У мене дуже багато, аж прямо дуже-дуже багато, двадцяток, на другому місці п'ятдесятки, а на третьому десь сотки.
– Твої друзі, однокласники, знають, що ти співаєш тут, на Валу?
– Мій один друг зі школи знає, і він так пишається, що я співаю. Ще вся моя школа пишається мною.
– А з якої ти школи?
– З 29-ї. Передаю привіт усім з 29-ї школи!
– Коли ти виростеш, ким мрієш бути?
– Співаком.
– Ти хочеш сам співати чи, можливо, хотів би зібрати якийсь бенд, щоб були ще інші вокалісти чи вокалістки? Не розглядав таку ідею?
– Ну, я мрію, щоб, коли стану вже великим, у мене була команда, де на піаніно грають, на гітарі. І щоб у мене було багато пісень – 522 пісні або тисяча.
– Клас! Дуже амбітні плани. А ти вже починаєш писати сам пісні? Можливо, тексти чи музику?
– Ні, але у мене вийшла колись така казка про Жучка і про Павучка, я придумав такий невеличкий текст. Але я пісню колись можу придумати, а потім забути, я їх не пишу ще .
– То ти, можливо, на диктофон. На телефон, коли в тебе є натхнення, ти там щось придумуєш, вмикай на телефоні диктофон і наговорюй. І так ти не забудеш, залишиться в тебе.
– Я уже багато пісень можу придумати у себе в голові, але потім забуваю. У дитинстві, коли був у садочку, я хотів стати ще доктором. Я буду доктором і співаком.
– Оце просто суперідея. А яким лікарем ти хотів би бути?
– Лікарем, що рятує, ставить крапельниці, який може забинтувати... Але найбільше я мрію стати співаком, у мене це мета з дитинства.
– Супер, так воно і буде. Ти любиш солодощі?
– Так!
– Які твої улюблені?
– Твікс, морозиво, снікерс, ем ен демз, чупа-чупс, і кіткат, і ще вівсянка шоколадна, і ще пластівці.
– Ага. Друзі, якщо вам подобається Сергій, ви чули, що йому до вподоби. Ми чекаємо на Валу вас не тільки з грошима для наших хоробрих воїнів ЗСУ, а також із солодощами для Серьожі.
– Приходьте на мої концерти! Я співаю на Валу біля другої гармати. І кидайте гроші для ЗСУ, тому що це велика допомога ЗСУ. Ви теж будете допомагати. Як і я.
