У ніч на 7 липня в Україні святкують Івана Купала. Пов’язане свято з літнім сонцестоянням, яке припадає на 21 червня (у високосний рік — на 20 червня). Але відстає від нього через застарілий юліанський календар, до якого «прив’язані» більшість традиційних свят в Україні.
Старша наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України, фольклористка Олена Чебанюк розповіла про Івана Купала дещо таке, чого на сучасному театралізованому святкуванні не покажуть і не розкажуть.
Добре відомо, що багато християнських свят мають глибоке дохристиянське коріння. Але церква, борючись із язичництвом, переінакшила їх на свій лад. Івана Купала — практично єдине, яке їй так і не вдалося «приборкати», якщо не зважати на зміну назви. За церковною версією, воно присвячене Івану Хрестителю. Ми ж зазирнемо значно далі.
Назва та індоєвропейські корені
Здається очевидним, що «Купала» пов’язано зі словом «купати». Але частина дослідників, серед них і вельми авторитетні, намагалися пов’язати назву свята з іншими словами. Наприклад, «купина» (рослина) чи з коренем «куп» у таких словах, як «вкупі», що означає об’єднання людей. Останню версію, зокрема, відстоював відомий російський історик Борис Рибаков.
А втім, за словами Олени Чебанюк, більшість дослідників сьогодні схиляються саме до такої — очевидної версії про те, що «Купала» походить від «купатися».
Івана Купала святкують не лише в Україні, але й практично по всій Європі. Свій початок воно бере в давні часи індоєвропейської єдності народів.
Воно з’явилося в землеробському суспільстві, коли астрономічні події, зокрема пов’язані з рухом Сонця, стають критично важливими для господарів, бо визначають час для посіву та збору врожаю. Тому саме Сонце посідає центральне місце в цьому святі.
У різних країнах свято називається по-різному. В Польщі — Соботки, у Швеції — Мідсомардаг — «день середини літа», а у Франції — День Сен-Жана. Але в Європі святкують його з 23 на 24 червня — не за «астрономічною», а церковною версією, яка пов’язує його з днем народження Івана Хрестителя.
Дерево життя. І будяк, що його символізує
Особливості святкування відрізняються не те що від країни до країни, але й між різними селами в одній області України. Тому, якщо виявиться, що ваша бабця пам’ятає купальські обряди, про які не згадуємо ми, — це нормально, адже написати про все одразу неможливо, та й немає потреби.
Але є три обов’язкові атрибути, без яких святкування Івана Купала не відбувається: обрядове деревце, вогонь, через який стрибають, та купання.
Обрядове деревце ще називають «купайлиця». В різних регіонах України в його якості використовують вишню, чорноклен (клен татарський), ялину або інше дерево. Знайти його і встановити перед святкуванням біля водойми, де будуть проходити всі дійства — обов’язок парубків. Після цього дівчата його прикрашають — стрічками, бубликами, цукерками, вишнями.
У деяких регіонах Поділля, а також на півночі Одещини та Миколаївщини, де живуть переселенці з Поділля, як обрядове деревце використовують величезний будяк, який вирощують спеціально для цього.
Обрядове деревце — це втілення так званого світового дерева, або дерева життя — модель Всесвіту, що присутня в багатьох релігіях та міфологіях індоєвропейських народів. Один із численних варіантів його зображення можна бачити на знаменитій пекторалі з Товстої Могили, про що ми розповідали в одному з наших матеріалів.
«Це Axis Mundi — вісь світу, яка зв'язує небо і землю. Там, де ми встановили наше світове дерево, там і буде центр нашого життя, буде наше свято. Сьогодні, коли посеред святкового столу ми ставимо букет квітів, не задумуємося про те, що це той самий центр, навколо якого відбувається свято», — розповідає Олена Чебанюк.
Очищення трьома стихіями
Ще один обов’язковий атрибут купальського свята — вогонь. Він символізує Сонце. Вважається, що дрова для нього треба якщо не вкрасти, то принаймні «взяти без дозволу». Це можуть бути частини чужого старого паркана або воза.
Стрибання через вогонь — це ритуал очищення. Крім того, під час купальського свята люди очищуються двома іншими стихіями — водою та повітрям. Для першого купаються в річці, а для другого гойдаються на спеціально встановлених гойдалках.
Інші обличчя Сонця
Сонце з’являється на купальському святі не лише у вигляді вогню. Це також і вінки, які плетуть дівчата, щоб пустити їх по воді. Вважається, що за тим, як і куди рухається вінок, можна перебачити, чи вийде дівчина заміж найближчим часом і в якій стороні живе її наречений.
Але Олена Чебанюк каже: такі уявлення виникли порівняно недавно. А в давнину ріку уявляли як межу, що відокремлює світ живих від світу мертвих. Тому відправлені у плавання вінки — це дарунки предкам.
Ще один символ Сонця на Землі під час святкування Івана Купала — це колеса. В карпатському регіоні, наприклад, колеса з воза обмотували соломою, змочували смолою, підпалювали і котили з гори. В новітні часи у такий же спосіб використовували вже гумові колеса.
Цвіт папороті
Він теж, до речі, є символом Сонця. Й «спалахує» буквально на мить. Тому поки шукаєте цю рідкісну квітку — в жодному разі не оглядайтеся на посвист чи крик, адже можна втратити саме цю дорогоцінну мить.
Побачити цвіт папороті вважається великим щастям.
Василько й Марена
Це двоє героїв свята, про долю яких можна дізнатися з купальських пісень. Вони любили один одного, але бог їх покарав за гріховне кохання. Василька обернув на рослину васильок (не плутати з волошками), а Марену (її також можуть називати Марою чи Мариною) — на м’яту. А все тому, що вони були братом і сестрою.
Це також давній міфологічний сюжет, який можна в тому чи іншому вигляді знайти в різних народів. У первісних суспільствах суворо заборонялися шлюби між родичами. Хоча далекі пращури не мали знань із сучасної генетики, але добре знали: від таких шлюбів часто народжуються діти зі слабким здоров’ям. А це шлях до виродження. Тому розповідь про Василька та Марену — це настанова, яка «на пальцях» пояснює, як робити не можна і що буде з тим, хто порушить цю заборону.
Психологічна розрядка
Окрім різних сакральних сенсів, свято Івана Купала мало й цілком практичну складову. Воно слугувало своєрідною терапією — психологічною розрядкою перед важливим періодом в житті давнього суспільства — жнивами, під час яких було не до веселощів.
Тому на Івана Купала обмеження звичайного життя не діяли, зокрема і щодо сексу — позашлюбні стосунки, які решту року не віталися, цього дня ставали нормою.
Розклад святкування
Свято починається після заходу сонця і триває, аж поки сонце не зійде. Упродовж цього часу відбуваються дійства та ритуали. Відомо, наприклад, що на Івана Купала активізується різна нечиста сила, серед них і відьми. Адже свято не лише для людей, але й для всіх — богів, предків і нечисті. Саме тому щоб захистити худобу, біля хліва напоготові кладуть коси й сокири.
На завершення свята обрядове деревце знищують — розривають його на частини. Кому дістанеться верхівка — тому буде щастя. І саме тому в деяких регіонах її роблять із будяка, адже щастя мусить мати свою «ціну».
Частини деревця топлять у воді, а якщо кинути їх на город, «щоб капуста була головистою», то так воно й буде.
У деяких місцевостях Івана Купала святкували два дні.
Русалки та морський цар
Проти святкування Івана Купала боролася як церква, так і радянська влада — дуже вже воно не вписувалося в ідеологію. Хоча люди святкували і за радянських часів — якомога далі від зайвих очей. А потім надягали червоні краватки чи значок з Леніним і знову ставали піонерами та комсомольцями.
Олена Чебанюк розповідає, заборону на святкування скасували у 1980-их роках і невдовзі навіть видали спеціальну методичку про те, як саме треба святкувати. В ній з’явилися і русалки, і чорти, і навіть морський цар, яких у традиційному святкуванні не було й близько.
За словами дослідниці, до того моменту в деяких куточках України ще можна було бачити свято з автентичними елементами. Але до сьогодні ці традиції не дожили. Йдеться радше про якісну та професійну постановку, якщо до неї докладуться фахівці від науки. Та нічого спільного зі спонтанністю народного свята вона не матиме.
