Протягом ранку та вечора, незважаючи на пекельну спеку або дощ, військові сапери ретельно розміновують українську землю.
Всі поля та смуги лісу на Запорізькому напрямку, де знаходився ворог, наповнені вибухівкою.
Вибухівка подекуди розташована аж у вісім рядів! – це тисячі мін на кожен кілометр. Лише для прокладання найменшого проходу потрібно витратити до 8 годин напруженої роботи.
Наявність мін є головною причиною того, що наш наступ рухається так, як комусь здається "повільно".
Російська сторона мала достатньо часу, щоб створити міцну оборону. Вони насіяли міни практично на всій території, де ми продовжуємо наступати. Щоб створити прогін для головних сил і техніки, саперам доводиться ризикувати своїм життям, працюючи в полі з металошукачами.
Саме тому важливо розуміти, що наступ не може бути швидким. Навіть найсучасніша бронетехніка, незалежно від того, чи це "Леопард" чи "Бредлі", може постраждати від мін, так само як і радянська техніка. Тому потрібен час, щоб подолати мінні поля рашистів і наростити темп контрнаступу.
