Ми почали трішки розслаблятися. Це відчувається по тому, на що люди останнім часом почали витрачати свою енергію, час і гроші.
На жаль, слід визнати, що ми почали трішки розслаблятися. Це відчувається по тому, на що люди останнім часом почали витрачати свою енергію, час і гроші. Напевно, це дещо природно, але небезпечно.
Завчасне перемикання на мирне життя та ментальне заперечення війни точно не наближає нашу перемогу.
Звісно, кожен українець робить те, що може задля нашої перемоги. Від кожного, так би мовити, за можливостями. Але, справа також у тому, чого не слід робити. І це моральне питання. Якщо один хлопець на передовій, чи має інший хлопець моральне право саме в той час веселитись в нічному клубі? Чи мають право люди відкрито насолоджуватись життям, коли в госпіталях лежать тисячі поранених? Чи це ок, коли хтось віддає весь свій час і гроші волонтерській роботі, а хтось займається відвертою фігнею?
Іноді нам бракує атмосфери тих перших тижнів у лютому та березні минулого року. Через ту атмосферу ми, власне, і встояли. А для перемоги рівень внутрішньої мобілізації має бути ще вище. Плюс шалена витривалість.
Отже, треба менше кайфувати й більше працювати. До перемоги ще багато роботи!
Війна ще не закінчилась. Її треба ще завершити. Нашою Перемогою!
