У публічному просторі з’явилися заяви про нібито проблеми польської металургії через відсутність українського металобрухту після заборони його експорту з України.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі GMK Center.
За наведеними даними, твердження про критичну залежність Польщі від українського брухту не відповідають реальній ситуації на ринку. Польський ринок має профіцит сировини: щорічна заготівля металобрухту становить 6,5–6,8 млн тонн, тоді як внутрішнє споживання — близько 4,4–4,5 млн тонн.
Частка українського брухту в загальному обсязі польського ринку не перевищувала 5%. При цьому польські металургійні підприємства фактично не використовували цю сировину у виробництві — брухт одразу реекспортували до Туреччини.
Аналітики зазначають, що Польща тривалий час виконувала роль транзитного хабу. Через польські порти український брухт постачали до Туреччини, обходячи імпортне мито на рівні 180 євро за тонну. Після запровадження Україною заборони на експорт ці схеми стали неможливими.
У результаті обмеження негативно вплинули насамперед на польських портових посередників, але не на металургійну галузь Польщі.
Для України, за оцінками експертів, заборона експорту металобрухту є економічно виправданою. Переробка цієї сировини всередині країни забезпечує у сотні разів більші податкові надходження, ніж прямий експорт, а також створює робочі місця, додану вартість і валютні надходження для економіки.
