Лідер рок-гурту "Друга ріка" Валерій Харчишин в ефірі Радіо Культура згадує свої відчуття під час Євромайдану — надії та страхи. Спогади записані у рамках спецпроєкту "Бути гідним".
Лідер рок-гурту "Друга ріка" Валерій Харчишин в ефірі Радіо Культура згадує свої відчуття під час Євромайдану — надії та страхи. Спогади записані у рамках спецпроєкту "Бути гідним".
Згадуються як перші дні Майдану, такі дні, коли на Майдані залишалося небагато людей, коли панував страх і були не всі люди, які масово вийшли підтримати студентів, підтримати справедливість, європейські цінності 1 грудня. І згадуються моменти, коли було просто страшно, і Майдан був не тільки на Майдані. Майдан тривав скрізь – у кожного в домівці, в серці, де люди сиділи і боялися вийти, тому що почали вбивати, розстрілювати людей. Коли вперше люди загинули від куль.
Згадую, коли ми возили шини, коли ми ризикували, перевозячи ті ж самі дрова чи ще щось в машинах, розуміли, що нас на якомусь блокпості зупинять — і це буде мати серйозні наслідки. Тому що здавалося тоді — весь світ проти тебе, принаймні ті органи, ті люди, які вважали себе тими, хто можуть керувати нашим життям.
Згадуються моменти, коли ми виступали на Майдані, коли стояли просто без якогось порядку — не було плейлистів, сетлистів. Ми приїжджали і в порядку черги виступали один за одним. Згадуються моменти чомусь ті, коли було складно, і які пронизані страхом, які пронизані тим переломним моментом: "Чи вистоїмо?"
Насправді мій перший пост з'явився після прогулянки Майданом, тому що він носив досить позитивний характер. Ці люди сяяли впевненістю і надихали. Впевненість саме в тому, що ми є однорідною доброю силою, яка змінить цю країну. Тому переважали емоції позитивні, і я вважав, що від цього моменту ми якраз і стаємо незалежними: від моменту єднання, від моменту, коли сформувалася критична маса, яка на все готова: кинути свій бізнес, свою роботу і приїхати на Майдан відстояти перш за все справедливість і цінності, які дозволяють бути людиною.
Ми здобули, на мою думку, єдине – це певну гідність. Кажу певну, тому що багато хто захищав і відстоював Майдан, він мав свої певні вигоди і стояв не заради того, щоб країна змінилася, а відстоював свої власні інтереси, такі теж були люди. Свої бізнеси, місце своїх операцій відстоював умовно кажучи. Основна, критична маса, яка зібрала Майдан, стояли за справедливість, за чесність, за прозорість влади, за те, щоби ми не були бидлом, щоб ми не були худобою, загнаною в стійло.
Ті люди її сформували – якісь зародки демократії в нашій країні, тому що її не існувало. Саме ті люди дозволяють нам обирати чесно, прозоро президента, неважливо, хто він. Ми вільні у своєму виборі і нами ніхто не керує. Тобто ми стали нацією, яка сама собою керує, незалежно від того, хто що думає — найближчий сусід північний чи європейський. Тому для мене важливо, що ми тепер можемо називатися країною, яка сама собі обирає свій шлях. Єдине, що ми не є надто освіченими і обізнаними, тому ми маємо таке, не те, що заслуговуємо. Треба навчатися, набувати досвіду і йти далі. Іншого виходу еволюційного немає. Тобто зараз революцію ще одну проводити немає сенсу. Треба просто виховувати себе, своїх дітей, виховувати своє найближче оточення і йти далі. Тільки еволюційним шляхом ми досягнемо якогось певного успіху і станемо гідною країною в європейському товаристві.
