Ми просто повинні бути до цього готові
Ми просто повинні бути до цього готові
Росія і Білорусь будуть проводити спільні льотно-тактичні навчання з 16 січня по 1 лютого. Я думаю, що головна мета цих навчань — тримати нас в напрузі і, просто кажучи, мотати нам нерви. Вони хочуть провести ці навчання в рамках створення сил безпеки Союзної держави. Так вони це мотивують. Але насправді, думаю, що буде для нас небезпека з кожним вильотом і підняттям у повітря цих літаків. Особливо, якщо там будуть приймати участь літаки, які здатні нести ракетне озброєння — щось на кшталт того ж самого комплексу Кинджал. Або, можливо, будуть залучені літаки типу Ту-22М3 — це стратегічні бомбардувальники, які можуть нести ракети типу Х-22. Загроза існує, на мій погляд, однакова: що застосування сухопутних військ, що застосування авіації.
Немає жодної гарантії, що завтра та бригада російських Іскандерів, яка розкидана майже вздовж всього нашого кордону, не почне ракетні пуски вглибину нашої території, на відстань до 500 кілометрів. Немає жодної гарантії, що літак МіГ-31, який піднімається у повітря, не зробить пуск ракетою Кинджал. Ми просто повинні бути до цього готові. І коли ця техніка починає рухатися, ми оголошуємо повітряну тривогу.
Однак те, що авіація більше загрожує, ніж сухопутні війська, я би не сказав. Я би сказав, що є загальна загроза застосування російських військ з території і з повітряного простору Республіки Білорусь.
Нашій протиповітряній, протиракетній обороні немає чого протиставити ракеті Кинджал. Хоча у нас є комплекси NASAMS і IRIS-T — вони можуть боротися з ракетами, зокрема і з балістичними. Ймовірність їх ураження дуже низька у цих комплексів. Але з появою у нас комплексу Patriot вірогідність збиття чи захисту від надзвукових балістичний ракет типу Кинджал буде збільшуватися. Але сьогодні фактично немає чим відбивати.
Дуже важка ситуація біля Соледару. Уже є офіційна інформація від Оперативного командування Схід, що командирам на місцях передані відповідні резерви і необхідна кількість засобів для підсилення оборони наших військ. Генеральний штаб дійсно надає допомогу і намагається якомога більше підсилити нашу оборону в цих містах. Дійсно, вони не мають оперативного значення. Тим більше за містом Бахмут готова вже нова лінія оборони, яка в своєму складі ще має природну перешкоду — Донецький канал. І ми можемо просто відійти на цей рубіж і зайняти там оборону.
Але, на мій погляд, тут уже ситуація більше політична, ніж воєнна. Російська Федерація хоче отримати хоч якусь перевагу для того, щоб підняти бойовий дух своєї армії і патріотичні настрої в російському суспільстві. Щоб заохочувати населення для подальшої участі в війні проти України. Для нас це дуже важливо в тому сенсі, щоб не дати їм цього зробити, щоб якомога більше пригнічувати і російську армію, і російське суспільство. У тому сенсі, що вони вже не здатні сьогодні вести наступальні операції.
Хоч один населений пункт взятий російськими військами — вони на нього спишуть все. Вони представлять це як взяття Берліна вчергове і спишуть на нього всі втрати, як в техніці, так і в особовому складі. Скажуть, «що діди воювали, от і ми воюємо. Вони вмирали — і ми вмираємо, але ми перемагаємо». От цього, на мій погляд, не можна допустити, щоб вони мали таку нагоду.
Представники Сил спеціальних операцій говорили про те, що росіяни можуть підірвати дамбу Сватівського водосховища, щоб таким чином сповільнити просування ЗСУ на північній Луганщині. Такий прорив може просто на декілька діб відтермінувати ті заходи, які Збройні сили України намагаються зараз там вчиняти. Там не таке велике водосховище і схід води, згідно з різним оцінкам, може відбутися за декілька діб — максимум — за п’ять діб вона зійде. А якщо врахувати морози… З кожним днем кількість води, яка може бути скинута в результаті підриву дамби, зменшується. Тому що водосховище промерзає. І та вода, яка буде розливатися, буде теж промерзати чи замерзати на поверхні землі.
Тому думаю, що це буде просто затримка для Збройних сил України — почекати поки вода пройде, а потім продовжити виконувати бойові завдання.
Стратегічне значення Кінбурнської коси— Це вхід в Дніпровський лиман. Той, хто буде володіти косою, буде контролювати все судноплавство з Чорного моря в Дніпро і з Дніпра в Чорне море. Тому вона має дуже велике значення, з одного боку. У Російської Федерації є перевага — вони по суходолу можуть добиратися туди. А нам треба переправлятися через Дніпровський лиман або річку Дніпро обходити, для нас це проблема. Але можна вважати, що перший етап операції вдалий. Чому? На сьогодні там немає постійного гарнізону російських військ, немає позиції російської артилерії. Вони можуть там діяти Силами спеціальних операцій, що робимо, до речі, і ми постійно. І тому там іде війна спецназів на цей момент. Але дуже важливо, що там немає постійного гарнізону і немає постійного контролю з боку російської сторони.
За перший тиждень цього 2023 року маємо багато хороших новин від наших партнерів. США нададуть нам БМП Bradley. Від Німеччини, здається, ми нарешті отримуємо БМП Marder. Франція пообіцяла нам колісні танки. Греція готова відмовитися від БМП Marder на користь України. Та злам в тому, яким чином мислять наші західні партнери щодо озброєння для України, минув трошки раніше. Восени я ще казав, що ставки зроблені, ставок більше немає. Вже всі визначилися: хто з якого боку барикади перебуває. А зараз вони розуміють, що вибравши нашу сторону барикади, вибравши світлу сторону, треба не просто гаслами підтримувати Україну, а треба надавати конкретне озброєння, яке буде сприяти виконанню поставлених завдань в цій війні. Тепер же вони є нашими партнерами, які залежать від результату цієї війни. І тому ця пряма залежність від цих результатів спонукає їх вже не просто міняти своє розуміння цієї ситуації, але і спонукає до конкретних дій — вже не поодиноких, а масштабних.
Рейтинг армій світу опублікували аналітики компанії Global Firepower. Україна підвищила свій рейтинг — зараз вона на 15 місці. І залишається на другому місці армія Російської Федерації. Чому? Бо методика так розраховується. Там враховується кількість ядерних бойових зарядів, а ядерний арсенал Російської Федерації не змінився. Тріада ядерна як існувала, так вона існує, не зменшилася. Також бойовий досвід там враховується. Не враховується, програє країна у війні чи не програє. Головне, що вона бере участь, і її війська мають бойовий досвід.
Такі основні критерії, відповідно до тої методики, яку застосовують, залишають Росію на другому місці по стану, чисельності, бойовому досвіду Збройних сил Російської Федерації. А у нас розгортання армії, початок переозброєння на західні зразки і (теж) бойовий досвід вплинув на те, що ми піднялися в рейтингу на 7 позицій.
Повну версію інтерв'ю з Олегом Ждановим читайте тут
