Різноманітна, проте щира і креативна – такою бачить сучасну українську літературу письменник Віталій Медвідь.
Різноманітна, проте щира і креативна – такою бачить сучасну українську літературу письменник Віталій Медвідь.
В ексклюзивному інтерв’ю Успіх in UA він повідав про власне становлення на творчій ниві та розповів, яким уявляє подальший розвиток вітчизняної літератури.
Вітаю, пане Віталію! Розкажіть про свої перші літературні проби.
Мені здається, творча дорога будь-якого письменника починається з першої прочитаної ним книжки. Як тільки він розуміє, що з окремих літер можна створювати світи, все, у ньому починають зростати ідеї, і це не зупинити. Пам’ятаю, що щось пописував ще на аркушах у шкільному зошиті в клітку, яка явно призначалася не для фантастичних оповідань і не для віршиків. Тексти були безглузді та наївні, але факт, що однокласниці зрідка переписували їх у свої «щоденники» дозволив мені припустити, що не дарма і відчути себе зіркою вкрай локального значення. Таким і залишаюся.
Яким Вашим книжкам вже вдалося побачити світ?
Перша – це напівісторична повість «Янголи Білого Дому», яка охоплює життя кількох поколінь однієї сім’ї з кінця XIX століття до сьогодення. Текст, який повністю захопив мене на півроку і не відпускав до останнього рядка, змушував просиджувати по півдня в архівних підшивках газет, старих фото та енциклопедіях, щоб написати лише один абзац. Випукло – люди, тлом – історичні події.
Друга – це фантастична новела «Гротан» про пригоди космічного мислехірурга та його друзів, об’єднаних непростим минулим. Абсолютно розважальна річ. Я дуже люблю читати про космос, але технічна складова будь-яких текстів – штука не моя, тому річ потроху писалася років десять, та й то тому, що читачі з форумів вимагали проди. На жаль, цей текст доступний лише російською мовою.
Третя – містична фантастика – колекція історій про мешканців раю, їхніх колег з протилежного боку, а також про звичайних людей та їх непрості взаємини. Зміст книги перетік і в її назву «Демони, ангели та прості люди». До видання увійшла й збірка інших моїх фантастичних оповідань.
Крім того, друк ще однієї чудової збірки мені подарувала сім’я. Я багато років потихеньку писав короткі кумедні історії-байки про своїх дітей, родичів, знайомих, щоб колись через багато років мої онуки на прикладі побутових сценок могли дізнатися трохи більше про наш час і про свою рідню. Писав у стіл, не плануючи видаватись. Але сім’я оплатила роботу друкарні й у результаті книжка, складена з малої частини зібраних історій, напрочуд непогано розійшлася.
Перші три твори доступні на сайті «Ліри-К», на «Якабу», у «Книгарні «Є», а в усіченому вигляді або в піратських версіях – у багатьох електронних бібліотеках. Тираж усіх книг крихітний – по 300+ екземплярів, це нормальна практика для невеликих видавництв та нерозкручених авторів – додруковувати екземпляри в міру потреби.
Над чим працюєте зараз?
Ще один твір – детективна повість «Дуже холодна страва» – зараз перебуває на столі у видавця, однак, поки не почалася робота коректора та редактора, я намагаюся встигнути перенести до тексту всілякі покращення та редагування, як сформовані у власній голові, так і запропоновані бета-рідерами. Думаю, цього року книжка побачить світ.
Нарешті, минулого року було дописано книжка, яку сам я дуже люблю, але поки не знаю, як її оцінить читач, бо читач цей буде набагато вимогливіший за попередніх. Ця дитяча книжка з робочою назвою «Думай вгору! або Посмішка Форсмажора» висвітлює життя двох світів, одного – нашого, звичайного, звичного, в якому раптом виявляється трохи магії, та світу цілком магічного, в якому, само собою, залишається місце для буденного. Текст поки що відправлено на міжнародний конкурс «Коронація слова» та підвішено на паузу.
У голові назріває ідея ще для одного сучасного роману і для одного історичного, проте, навіщо смішити бога, розповідаючи про свої плани? Подивимося.
Які маєте відзнаки за свою творчість?
Жодних значних нагород не маю. Є спеціальна позначка журналу “Дебют-газета” та вибір видавництва КСД на міжнародному літературному конкурсі “Коронація слова-2021”, є номінація (лонг-лист) премії Бабеля-2022, безліч перемог на різноманітних мережевих конкурсах, а й тільки.
Чим займаєтесь окрім літератури?
Малюю. В основному графіку в техніці дотворк, це таке собі тикання крапками, як божевільний принтер. Багато хто питає, як я не втомлююся від такого, а для мене це різновид медитації, включив музику і тик-тик-тик…
Захоплень безліч. Все, що містить креативну ідею, може на якийсь час захопити. І це чудово, тому що цікавість і готовність спробувати щось нове допомагає залишатися молодим.
Чи вплинуло якось повномасштабне вторгнення рф в Україну на Вашу творчу діяльність?
Спочатку війна змусила творчість у будь-яких проявах втиснути голову в плечі і сидіти тихенько. Залило чорнотою, притиснуло і давило. Нашу сім’ю війна застала в Єгипті, і ми добиралися додому через Мюнхен, Берлін, Львів. Найкрасивіші міста, а я не міг змусити себе зняти кришечку з об’єктива фотоапарата, щоб сфотографувати ажур і пишність.
Потім полізли вірші. Злі та все про війну. Зараз зелені паростки потроху пробиваються через цю плиту, я потроху повертаюся до звичної мені форми оповідання, плюс намагаюся розбавляти важкі цеглини стрічок новин гумористичними байками, тому що людям потрібно обнулятися і перемикатися. Проте розумію, що на великі речі просто не вистачить енергії. Тим більше що під час відключення електрики пальці на клавіатуру класти безглуздо. Дуже багато малюю, майже весь вільний час.
Як в цілому нинішня ситуація в нашій країні вплинула на становлення вітчизняного літературного простору?
Думаю, на це питання набагато краще дадуть відповідь видавці. Проте переконаний: будь-які кризи, якщо не випалюють усе повністю зсередини, дають поштовх до творчості. Упевнений, що після перемоги, коли видавництва знову запрацюють на повну потужність, вони не справлятимуться з обсягами. Підозрюю, що вже й сьогодні їхні портфелі сповнені. Інше питання, що це буде досить складна література, але саме через такі тексти має відбуватися усвідомлення нацією самої себе, а також знайомство сусідніх держав із поглядом зсередини.
Думаю також, що інтерес до України змусить повернутися у наш бік і європейських видавців. Мені здається, авторам варто використати цей момент, ризикнути, підготувати анотації та синопсиси на свої твори зрозумілими Європі мовами та рухати свою творчість у тому числі й у сусідні держави.
Проте вважаю, що горішок спресувався і став міцнішим. Коли він проросте, дерево всіх здивує і стволом, і листям і плодами.
Зараз багато російськомовних авторів переходять на написання творів українською. Як, на Вашу думку, це відобразиться на їхній творчості?
Дозволю собі почати з байки. Якось Сальвадор Далі снідав у кафе. Раптом до нього підсіла дівчина та попросила намалювати її портрет. Що митець без довгих умовлянь і зробив.
– Скільки я вам винна? – виявила ввічливість дівчина, приймаючи малюнок.
– Десять тисяч песет, – відповів художник.
– Ого! Але ж ви витратили на це п’ять хвилин!
– Ні, я витратив на це все життя.
На те, щоб навчитися грамотно та красиво володіти словом, автору необхідно провести над літерами не одну годину, день, місяць та рік. Якісні букви не народжуються одним талантом, слово треба навчитися відчувати. Тому російськомовним авторам зараз доведеться вкрай непросто. Як би вони не намагалися, щоб писати на тому ж рівні, їм знадобиться дуже тривала практика в українській. Ну чи дуже добрі перекладачі J.
Проте радикальна українізація літератури сьогодні – процес болісний, але абсолютно зрозумілий. Незважаючи на те, що я противник заборон, оскільки вони завжди ведуть до агресивної сепарації всередині своїх же, гадаю, запровадження лімітів на російськомовну літературу має бути здійснено. Так само, як це сталося з музикою.
Комунікація у громадському полі українською мовою має стати нормою. Можливо пізніше, коли стане не так боляче, російськомовні книги займуть свої місця на полицях у розділі «іноземна література» серед англійських, французьких та іспанських авторів, а там уже вирішуватиме ринок.
Які маєте поради для українських письменників-початківців?
Перше, якнайбільше читати, причому самого різнопланового, це напрацьовує вокабуляр, тренує мозок і вчить очі бачити композицію, фіксувати динаміку сюжету, відчувати смак окремих фраз.
По-друге, якнайбільше писати, не боячись здатися графоманом. Будь-який письменник – графоман, оскільки не писати не може, одні працюють над своїми текстами, аналізують їх, розвиваються, інші стагнують. Однак той, хто не пише, шансів на розвиток, не має взагалі.
По-третє, навчитися правильно сприймати критику. Критика – після практики найважливіше у становленні автора. Ваш текст роздерли на шматки? Це не трагедія, а шанс стати краще. Потрібно відсівати, ігнорувати, пропускати все, що не несе конструктиву, всілякі «кг/ам», «автор, убий себе об стіну» тощо, але уважно ставитися до тих, хто виправляє ваші помилки, вказує на недоліки, скаржиться, що він чогось не зрозумів або докладно пояснює, чому саме кг/ам J.
І, нарешті, останнє не соромтеся себе просувати. Як і в будь-якій справі, треба розуміти, де межа між наполегливістю та настирливістю, проте найбільша помилка думати, що ви настільки талановиті, що хтось помітить, прийде, візьме ваші тексти та понесе їх на хмари. Самі! Шукайте конкурси, публікуйтеся в журналах, пишіть у видавництва, отримуйте стусани, вичікуйте і пишіть знову.
Дуже дякую Вам за змістовну розмову!