До мене, як до депутата СМР звернулись декілька людей з проханням викласти своє бачення реформування системи освіти у нашому місті і чи взагалі воно ( реформування) потрібно.
До мене, як до депутата СМР звернулись декілька людей з проханням викласти своє бачення реформування системи освіти у нашому місті і чи взагалі воно ( реформування) потрібно.
Моє бачення наступне:
По-перше- Будь яка реформа повинна покращувати стан галузі і якість надання послуг. Реформа за ради реформи- це безглуздя і імітація діяльності.
По-друге- реформа на початковому етапі може казатися недолугою, не зручною, болісною, але все це треба перетерпіти і сприйняти якщо кінцевий результат покращить якість і загальне становище.
Що стосується конкретно нашого міста.
Зрозуміло , що кількість шкіл та наявних учнівських місць вже значною мірою перевищують потреби. Адже місто, в перспективі, розраховувалось на 50 тисяч населення, а по факту залишилось, дай Боже 18 тисяч. Відповідно школи заповнені приблизно на 50%. Якщо я не помиляюсь, то якщо у класі менеше ніж 25 учнів, то витрати на освіту в такому разі перекладаються з державного на місцевий бюджет ( в яких відсотках не скажу). Народжуваність у Славутичі знижується, і складає до 150 немовлят на рік ( з урахуванням війни думаю цей показник впаде ще більше) . Отже за декілька років кількість учнів всіх учбових закладів складе 1500 дітей. А це максимум дві школи і ліцей, а у разі застосування двохзмінного навчання ( я сам так навчався у Прип’яті ) , це одна школа і ліцей.
З кожним роком, у зв’язку зі зменшенням наповнюнасті класів, збільшується фінансування освіти за рахунок місцевого бюджету, при цьому ці витрати не пов’язані з покращенням якості освіти, покращенням матеріально-технічної бази і т.п.. Одночасно, з урахуванням віку будівель , все більше коштів буде потребувати утримування цих будівель у належному стані ( безпекові та санітарні норми) і настане час коли коштів міського бюджету елементарно не вистачить на утримання освіти від слова , взагалі.
Отже, яка моя позиція з цього приводу:
Управління освіти, насамперед, повинно переконати всіх, що зміни які пропонується провести у результаті реформуваннь, покращать якість. Це головне.
По кількості шкіл - на моє глибоке переконання, існуюча кількість шкіл , надлишкова. Але просто закрити - це перетворити ще одну будівлю на « стару поліклініку» чи « пологовий будинок».
Місту потрібне ПТУ ( професійно-технічне училище) , не знаю як воно сучасно називається . Причому не просто відкриття ПТУ, а з одночасним прийняттям Програми підтримки випускників цього училище з наданням службового житла ( яке за якийсь визначений час роботи, 5-7-10 років на наших комунальних підприємствах можно буде отримати у власність) . Це надасть можливість покращити демографічний стан у місті, та вирішити питання кадрового голоду на наших підприємствах . У такому випадку ми будемо фінансувати не майбутнє Київа , Чернігова, Харькова куди виїжджають на навчання і вже майже не повертаються наші діти, а Славутич, адже випускники ПТУ переважно будуть лишатися тут, тут одружуватись , народжувати дітей.
Можливо справедливе побоювання деяких батьків щодо проблемності подолання відстані до школи маленькими дітьми, вирішується купівлею шкільного автобусу, якій також можна задіяти для доставки дітей з прилеглих сіл.
Таким чином, на мій погляд, якщо є вимоги законодавства, то реформувати освіту потрібно, потрібно скорочувати кількість шкіл та збільшувати заповнюваність класів, з метою збільшення фінансування з державного бюджету. Але одночасно покращувати якість, створювати новітній освітній простір, ексклюзивність навчання. Існує багато прикладів в інших містах, де батьки возять своїх малюків в інши райони міста бо там кращий рівень навчання. Навіть в Славутичі, багато хто обирає тиж дитсадки не за близкістю до місця проживання, а за якість і індивідуальність.
Врахування всіх цих складових на мій погляд обов’язково.
