погляд
17 Грудня 2023
1131
Славутич – не тільки місто енергетиків, а й місто ліквідаторів. Адже саме у Славутичі проживає найбільша кількість цих героїчних людей, які захистили людство від найбільшої техногенної катастрофи у світі. З нагоди цієї події у Загальноміському бібліотечно-інформаційному центрі відбувся захід «Чорнобиль: трагедія, подвиг, пам'ять…» (у рамках проєкту «Історії Славутича. Славутич – це ми!»)
Славутич – не тільки місто енергетиків, а й місто ліквідаторів. Адже саме у Славутичі проживає найбільша кількість цих героїчних людей, які захистили людство від найбільшої техногенної катастрофи у світі.
З нагоди цієї події у Загальноміському бібліотечно-інформаційному центрі відбувся захід «Чорнобиль: трагедія, подвиг, пам'ять…» (у рамках проєкту «Історії Славутича. Славутич – це ми!»), організатором і ведучою якого довелося бути мені.
Захід розпочався з пісні «Марш ліквідаторів», у виконанні Валерія Ніхельмана – учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Привітали присутніх перший заступник міського голови Славутича Віктор Шевченко, голова профспілкового комітету ДСП «ЧАЕС» Богдан Сердюк та депутат Київської обласної ради Володимир Удовиченко. З нагоди свята були вручені відповідні подяки.
Згадуюючи подвиг учасників ліквідації катастрофи, ghbcenys вшанували пам'ять загиблих Героїв та жертв чорнобильської трагедії, а також Героїв-Захисників України, що полягли у битві за незалежність держави з російськими окупантами.
Пишаюся тим, що мала нагоду поспілкуватися зі справжніми Героями-Ліквідаторами – Анатолієм Касьяновичем Сухецьким, Євгенієм Михайловичем Яшиним, Олександром Петровичем Забірченком, Валентином Сергійовичем Коренським, Ігорем Вікторовичем Оленічем, Сергієм Вікторовичем Акулініним, Анатолієм Петровичем Забобоновим.
Вони згадали, де їх застала аварія, як боролись з техногенною катастрофою, з якими героїчними людьми працювали і якою трагедією ця катастрофа стала для тисяч людей.
Із вуст виступаючих звучали вислови, що вони просто виконували свою роботу, що це було їхнім трудовим обов’язком, тощо… Вони виконували ці роботи, ризикуючи своїм життям навіть не усвідомлюючи, що рятують світ, що вони Герої.
Ігор Оленіч продемонстрував фото того часу, де було багато людей, які загинули в перші дні аварії і потому.
Ці спогади викликали хвилювання, добру згадку і гіркі сльози водночас.
Про те, в яких умовах та якою ціною будували Об’єкт «Укриття» (Саркофаг), розповів Анатолій Петрович Забобонов. Жартуючи, він згадував історії того часу, героїчні вчинки, самопожертву своїх колег-ліквідаторів.
Як будували Славутич, які надсучасні проєкти хотіли реалізувати в місті і що завадило цьому, розказав Заслужений будівельник України, екс-заступник генерального директора ЧАЕС – Володимир Степанович Крупський. Наприкінці виступу він зачитав свою поезію «Саркофаг. Четвертий енергоблок ЧАЕС», в які автор вклав свої переживання та роздуми.
Цього дня також згадали і про закриття станції, яке відбулося 15 грудня 2000 року. Ця подія стала трагічної як для самого підприємства, так і особистою трагедією для працівників станції, новим викликом для ЧАЕС і Славутича. Так з’явився новий проєкт – ВП «Атомремонтсервіс». Сьогодні це успішне підприємство,що функціонує у Славутичі. Інформацію про це надав Володимир Петрович Удовиченко.
Про будівництво Нового безпечного конфайнменту розповів Дмитро Анатолійович Стельмах – начальник відділу стратегічного планування ДСП «ЧАЕС», депутат Славутицької міської ради, командир Добровільного формування територіальної громади Славутича.
Також він розказав, як пережила окупацію Чорнобильська АЕС, в яких умовах зараз працює персонал станції, а також як, якою ціною, відстоюють незалежність нашої держави українські захисники. Люди, які ще недавно представляли мирні професії, сьогодні виступили на захист своєї Батьківщини зі зброєю в руках.
Про військовополонених нацгвардійців ЧАЕС, які й сьогодні залишаються бранцями кремля і піддаються жорстоким тортурам російських агресорів, нагадали родичі – Ірина Козленко та Наталія Золотарьова. Також вони підготували фотодобірку, де полонені ЧАЕС ще у довоєнні часи – разом зі своїми родинами, коханими, щасливі й успішні.
Також прозвучали власні вірші – біль душі, де відобразились нестерпне страждання і велика надія на повернення рідних з полону. І це звернення не залишило жодного байдужого в залі.
Присутні прийняли рішення звернутися від громадських організацій учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до міжнародних організацій з проханням посприяти скорішому поверненню полонених нацгвардійців ЧАЕС в Україну.
Завершився захід традиційним виконанням гімну України і вірою у перемогу та щасливе майбутнє. Безумовно, як і Герої-Ліквідатори, так і Герої-Захисники демонструють свою мужність і жертовність, захищаючи весь світ від великої біди. Перемога буде з нами, адже з нами Правда.
Слава Україні! Слава нашим Героям!
PS. Хочу подякувати за співпрацю прекрасному колективу та неймовірній директорці ЗБІЦу Наталії Портній.
Особлива вдячність Наталії Кокіній – за графічний дизайн та технічний супровід заходу, Валерію Страхову - за творчий виступ, Сергію Єршову (ККК) – за звукове оснащення. Також дякую за надання важливої інформації та комунікацію з учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Лідії Клімовій, Володимиру Удовиченку та Олександру Забірченку. Ігорю Оленічу – за надані світлини із власної колекції зібраних матеріалів на тему аварії на ЧАЕС.
Це була вже 11 програма з циклу «Історії Славутича… Славутич – це МИ».
Олександра ЛАТИШЕВА, організатор і ведуча заходу
Фото: Вадим ІВКІН
