Після лабораторних перевірок Джеймс Кемерон визнав, що фінал стрічки міг би бути іншим
Протягом 25 років з виходу фільму шанувальники наполягали, що герой врятувався б, якби заліз на «плаваючий шматок сміття» разом із героїнею Роуз, і навіть проводили експерименти, щоби підтвердити свої припущення.
Джеймс Кемерон із командою також вирішили перевірити «теорію плоту» й у новозеландській лабораторії доктора Джима Коттера провели експеримент, відтворивши пліт із двома каскадерами.
Каскадери були такими ж зростом і вагою, як Джек і Роуз. Їх оснастили внутрішніми термометрами, щоб відтежувати температуру тіла (вода мала бути дуже холодною). Крім того, створили точну копію дошки з фільму.
Каскадерам удалося обом поміститися на пліт, але там лежали лише їхні верхні половини, а ноги залишалися зануреними в крижану воду. Імовірно, так вони могли б замерзнути б насмерть.
Далі каскадери стали на коліна й час від часу обмінювалися теплом тіла одне з одним, але дошка виявилася нестійкою. Урешті-решт знайшли положення, за якого тіла перебували на вершині плоту, а під водою – лише гомілки. Після цього Кемерон визнав, що Джек міг би вижити, якби за кілька годин його врятували. Водночас режисер додав, що є багато змінних і «в добре освітленому експерименті в тестовому басейні не можна змоделювати жах, адреналін, усе те, що спрацювало б проти них».
