У Велику середу в житті Христа та апостолів відбулися дві події, які стали сюжетами сотень (та що там сотень – тисяч) картин та літературних творів, а потім і фільмів – помазання Ісуса та зрада Юди, сплачена тридцятьма срібняками.
У Велику середу відбулися дві важливі події, які стали сюжетами картин та літературних творів, а потім і фільмів.
У Велику середу в житті Христа та апостолів відбулися дві події, які стали сюжетами сотень (та що там сотень – тисяч) картин та літературних творів, а потім і фільмів – помазання Ісуса та зрада Юди, сплачена тридцятьма срібняками.
Можливо, найцікавіше тут - те, що ці події описуються в навіть не апокрифічних, а канонічних чотирьох Євангеліях по-різному. Для атеїстів це свідчення того, що, мовляв, "якщо щось відбувалося насправді, то й розповіді про цю подію мають збігатися, а якщо ні - то все це вигадано". Для людей віруючих, навпаки, це доказ реальності того, що описується в Євангеліях - адже якщо взяти, наприклад, розказані журналістам свідчення про будь-яку подію, вони ніколи не збігатимуться в деталях.
Тут треба додати ще й те, що чотири євангелісти не тільки оповідають про події, а й, говоря сучасною мовою, "висувають версії" про їх причини, а це теж не може, як і в реальному житті, збігатися. Так, Матвій і Марк вважають причиною зради Юди сріблолюбство (Іскаріот, до речі, був у апостолів скарбником і носив ящик з грошовими пожертвуваннями), а Лука та Іван пишуть, що до нього увійшов сатана.
Більше того, нам невідомі точно навіть суто історичні деталі, а саме – що можна було купити на 30 срібняків, які Юда отримав за зраду. Одні тлумачі кажуть, що за ці гроші можна було купити ділянку у межах міста, інші – що раба, треті – що вони дорівнювали платі за 4 місяці роботи на виноградниках. Очевидно, що це суми зовсім різні. Подібність тут тільки в одному - що презирлива сучасна приказка "продався за 30 срібняків", тлумачена зазвичай як "за якусь дрібницю", невірна. Сума таки була солідна.
Взагалі, про історію зради Юди та його подальшої поведінки висували стільки різних версій, що про них можна написати цілу книгу. Скажімо лише, що одна із сучасних, мовляв, Іуда лише виконав волю Ісуса, який уже тоді все передбачав, виглядає надто вже надуманою. Адже тоді Ісус не молив би Бога-отця в Гефсіманському саду про чашу.
Що стосується другої важливої події - того, що грішниця в домі Симона, де зупинилися в цей день Ісус і апостоли, умастила його дорогоцінним миром (вміст сосуда коштував 75 срібняків) і тим самим викликала обурення деяких апостолів (мовляв, краще було миро продати, а гроші роздати жебракам) - про неї в Євангеліях свідчення також розходяться. Деякі коментатори вважають, що у євангелістів просто об'єдналися у пам'яті дві, а то й три схожі події.
Інтерпретація цієї події в образотворчому мистецтві та літературі також, як історія з Юдою, стала своєрідною жертвою бажання авторів "зробити красиво". Тільки в даному випадку це був уже не "інтелектуальний кульбіт", а естетичний - раз у євангелістів сказано, що грішниця витерла ноги Ісуса своїм волоссям, то це волосся має бути густим і розкішним, та й сама грішниця це Марія Магдалина. Це видно на картині середньовічного французького анононімного художника, яку ми вибрали як ілюстрацію.
Отже, Велика середа дає привід для роздумів - для чого, власне, весь Страсний тиждень і призначений. З приводу того, чого не можна робити, повторимо те саме, що пишемо завжди - у християнина взагалі немає днів у році, коли йому дозволено сваритися з ближніми, лаятися, поганословити і т.п. Однак у Страсний тиждень про це треба пам'ятати особливо. І зрозуміло, що Страсний тиждень, на який припали муки Христа - не час для свят, танців та гулянь.
