Старосілля. Таке відчуття, що назва говорить за себе - тут дійсно мешкає дух старого села. Дух Чорнобильського Полісся, який не хоче покидати ці землі. Біля одного з будинків можна побачити ступу, видовбану із цільного стовбура дерева. Деревина зовсім не гнила! А ось - ялинка. Більше 34 років тому хтось дбайливо посадив її біля будинку. Вона виросла й самотньо ....
Старосілля. Таке відчуття, що назва говорить
за себе - тут дійсно мешкає дух старого села. Дух Чорнобильського Полісся, який не хоче покидати ці землі.
Біля одного з будинків можна побачити ступу, видовбану із цільного стовбура дерева. Деревина зовсім не гнила! А
ось - ялинка. Більше 34 років тому хтось дбайливо посадив її біля будинку. Вона виросла й самотньо височіє над
будівлею. Недалечко зруйнований будинок. Стріхи вже немає, та й стіни майже впали, але він тримається,
рівненько так. Дивиться вікнами-очима. Ніби дід, якому ще хочеться пожити. А ось хтось дивиться на тебе з
розбитого вікна будинку. Придивляєшься - це фото. Портрет молодої людини. Хто він? Як склалася доля чоловіка?
Ще будинок. На одній з дерев'яних дошок можна роздивитись напис - повністю розібрати його складно. Дата виникнення села Старосілля невідома, але вже в 1854 році населений пункт намалював Домінік П'єр Де Ля Фліз — український етнограф французького походження, медико-хірург Імператорської Московської медико-хірургічної академії. Він створив близько 10-ти рукописних тематичних альбомів, в одному з них є й малюнок Старосілля.
Діти під плетеним парканом в селі Старосілля - ця світлина датована1930 роком. Ніби ілюстрація поліської казки. Такі паркани збереглися в Старосіллі й до нашого часу, залишки паркану можна побачити на світлині в попередній публікації.
Село стоїть, його дух не хоче йти у небуття, залишаючи нам тільки фото на згадку...