Сьогодні, у другу річницю початку Великої війни, я запросила до розмови пані Ірину Козленко, син якої, військовослужбовець Національної Гвардії України, був взятий у полон з території Чорнобильської АЕС, де він ніс службу по охороні ядерного об’єкту.
Перший день війни, нацгвардійців ЧАЕС беруть у полон, розкажіть як ви про це дізнались, яким був перший день війни для вас.
- Серед ночі мене розбудив чоловік і сказав, що зателефонував Альоша і сказав, що почалася війна… Я вже не пам’ятаю в хронологічному порядку, що за чим, але я й досі не можу оговтатися від того жаху, який я відчула. По-перше це материнський страх за своє дитя, який першим бачить колони танків і бронетехніки, яка безперервним потоком йде в сторону ЧАЕС, що зараз ти чуєш його тихий, майже пошепки голос у слухавку і розумієш, що це може бути останнє, що ти чуєш … Страх за дочок і онуків, страх від невідомості і відчаю…
Я спочатку зателефонувала зятям, і попросила їх підготувати тривожні валізи із документами, дитячими речами і ліками та тримати їх поряд…
Вже на ранок я знала, що всіх нацгвардійців, що охороняли на той час ЧАЕС, було взято у полон…
У самі страшні хвилини нашого життя ми звертаємося до Бога… то ж майже інтуїтивно я кинулась до ікон і стала молитися, молитися як знаю, бо текстів я то не дуже і вчила…
Від того страшного дня і почалася історія полону мого сина та ще 177 Нацгвардійців.
Спочатку їх утримували на території станції протягом місяця, а потім вивезли, як мені сказав оперативний черговий працівник ЧАЕС, на автозаках у невідому напрямку. Правда до того звільнили дівчат- військовослужбовиць і одного онкохворого, то ж решта -168 хлопців були вивезені спочатку на територію білорусі, а потім до росії.
Чи знаєте Ви які умови у полоні для вашого сина та інших військовополонених ЧАЕС?
- Так, зараз від звільнених хлопців ми вже знаємо, в яких умовах вони утримувалися в перший рік в СІЗО Брянської області, і які умови там, де вони ймовірно зараз перебувають. Колонії і СІЗО, де перебувають українські військовополонені, мають різні умови утримання, але я знаю точно, що по відношенню до мого сина грубо порушуються норми Женевської конвенції про поводження з військовополоненими: за ці два роки я не мала жодної можливості хоч якось його почути чи побачити, ніяких телефонних чи відеозв’язків, ніякої можливості передати речі, гроші, ліки тощо…
Знаю, що мій син й досі перебуває у повній інформаційній ізоляції, він не знає нічого про свою родину, чи ми живі, чи здорові. Тільки у грудні 2023 року до камери, де знаходився мій син, дозволили передати Біблії і молитвослови, це єдині книжки, які він міг взяти у руки протягом всього часу перебування в полоні. Хлопці весь час утримуються саме в камерах, де вони і їжу приймають і свої потреби справляють і протягом дня не мають права присісти чи прилягти… І це всі два роки, всі 731 день, всі 17 496 годин, всі 1 049 760 хвилин…
В сучасному світі саме це й є психологічні і моральні тортури, не говорячи вже про справжні фізичні, які застосовували до військовополонених, за свідченнями тих, кого вже звільнили.
Єдина звістка яка надійшла рідним від Олексія у липні 2022 року, але писав він цей лист на початку квітня 22 року.
Як Ви взаємодієте з організаціями, які сприяють військовополоненим?
- Таких організацій не так вже й багато. По-перше це Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (КШ), який є тим осередком, з яким взаємодіють усі родини військовополонених. Наше об’єднання родин захисників ЧАЕС щомісяця, а то й частіше їздимо до КШ. На наші запити до цих зустрічей залучаються фахівці і спеціалісти у різних сферах. Адже навіть після звільнення полоненого є багато питань, які потребують вирішення. В нас були зустрічі із представниками Міжнародного Червоного Хреста (МКЧХ), але вони носять більш гуманітарний характер і майже ніяк не впливають на можливість обміну або повернення наших рідних. Контактуємо із офісом уповноваженого Верховної Ради України із прав людини.
Почали вже виходити й на міжнародний рівень, але на превеликий жаль ще 103 оборонці ЧАЕС перебувають у полоні і тільки одна третина наших хлопців за два роки повернулася додому.
Фото з мирних акцій родин військовополонених: Instagram freechornobyldefenders
Як ваша родина справляється з відсутністю вашого рідного?
- Це надто болюче питання… Якось справляємося, підтримуємо один одного. Адже нам потрібно його дочекатися, потрібно буде його відігрівати і повертати до нормального життя, і вже зараз знаємо, що чим довше хлопці знаходяться у полоні, тим важче потім їх лікувати і реабілітувати. Кожен день думки про сина… Кожної родинної зустрічі обов’язково розмова про те, як буде, коли Альоша повернеться… ми слідкуємо за його квартирою, доглядаємо там кімнатні квіти, холодильник із запасом продуктів, ніби він завтра повернеться…Коли у 2022 році родини доньок прийшли мене привітати з днем народження, то подарунком стало його величезне фото… Я кожного ранку просипаюся і вітаюся, розмовляю з ним, кожного разу, коли лягаю спати, також звертаюся до синочка, тому мабуть невірно казати про його відсутність, він хоч і далеко, але завжди поряд, завжди з нами…
А ще коли дуже болить, то мені приходять віршовані рядки і я їх записую. Не хочу називати їх віршами, скоріше це сповіді-молитви. Сама перша така сповідь прийшла, коли я приїхала на наш город і побачила, як буревієм зломило величезну квітучу яблуню… Я стояла посеред поля, дивилася і так плакала, така туга мене охопила, а в голові звучало:
Моя дитино,
Сину мій,
Ой, як же серце моє крає,
Чи ти далеко в чужині,
Чи зовсім поряд?-
Я не знаю...
Чи ти здоровий,
Сину мій?
І чи брати твої здорові?
Чи бачиш сонечко удень,
Чи тільки стіни мармурові?
Що Ви їсте?
Де ви спите?
Чи не знущаються ті кати?
Про це думки вночі і вдень,
Але, нема в кого спитати...
А вдома квітне вже бузок,
Черешня ягід нав'язала,
І тільки яблуня стара
Від вітру на городі впала.
Лежить розпластане гілля,
Не стануть яблуками квіти...-
То хай же й ворог так впаде!-
А ви скоріш вертайтесь, діти!..
***
Яке ж воно страшне-ПОЛОН,
Як гірко знати - "Син в полоні"...
Молитву Господу несу-
Візьми Всевишній все в свої долоні!
22.05.2022
Ще таких сповідей-молитов було багато, я ними ділюся на своїй сторінці у фейсбуці, у нашій групі родин у Телеграмі.
Фото з мирних акцій родин військовополонених: Instagram freechornobyldefenders
Що ви робите для звільнення вашого сина?
- Куди ми вже тільки не писали, до кого тільки не зверталися… Не можна казати, що я звільняю тільки свого сина, бо там у катівні ще 102 таких же його побратимів. Об’єднання родин захисників ЧАЕС - це вже справжня велика родина! Ми радіємо кожному поверненому хлопців! Ми прагнемо допомогти кожному, хто так чи інакше опинився у біді, адже не витримують серця рідних, ідуть у вічність батьки, так і не дочекавшись своїх синів…Нас можна впізнати на багатьох акціях на підтримку звільнення полонених. Біг-борди, плакати із закликом повернення захисників ЧАЕС розміщені на багатьох локаціях Києва, Чернігова, Славутича. Багато артистів, співаків, музикантів, політичних та релігійних діячів за нашими зверненнями доносять до спільноти інформацію про військовополонених захисників ЧАЕС, вимагаючи їх звільнення. Боротьба за наших рідних триває, а гаслом цієї боротьби ми обрали: «Разом та до кінця!»
Які найважливіші речі для вашої сім'ї в цей важкий період?
- Родина - це головне, що є у кожної людини! У нас велика родина, велика сім’я і слава Богу, що допомагаючи один одному, підтримуючи один одного ми не розгубили в цьому житті головного – ЛЮБОВІ…
Як влада міста Славутич та громадські організації допомагають у поверненні військовополонених та які дії приймають для підтримки їх сімей?
- Я би розділила відповідь на це питання на дві частини.
Перша – це сприяння родинам військовополонених. В цьому плані нам завжди «Зелене світло». Матеріальна допомога, гуманітарна допомога, психологічна… До цих питань долучена не тільки місцева влада і громадські організації, а й депутати різних рівнів, командування військової частини, і що мене особисто вразило, то це новий командувач Національною гвардією України особисто.
Друга – це повернення військовополонених… Ось тут все набагато гірше, бо важелів впливу на процеси обмінів і повернення полонених додому усі вищеперераховані особи не мають, на жаль.
Розкажіть про вашого сина.
- Альоша - мій первісток, народився у Чернігові. І хоч роди були дуже важкі, це компенсувалося його спокійним характером. Коли йому було 3,5 роки народилась наша донька Тетяна (на той час ми проживали у Вільнюсі, де навчався мій чоловік). Олексія чоловік дуже часто брав до себе в наряди, а отже він змалечку пізнавав принади військової служби.
Після закінчення навчання чоловік приступив до служби у місті Славутичі, куди ми всією родиною у 1990 році і переїхали. У 1994 році, коли Олексію було 10 років, народилася наша Марійка. Всі мої троє дітей закінчили ЗОШ №2 міста Славутича. Олексій навчався у спортивному класі (плавання).
Він проходив строкову службу у місті Києві, а згодом, після демобілізації, підписав контракт і став на службу по охороні ЧАЕС. Заочно закінчив інститут, юридичне відділення, але служби не покидав.
Останнім часом Альоша цікавився історією, пошуком старожитностей. А ще він почав вирощувати черешні, нові сорти картоплі тощо.
Ну і звісно книги, без них він просто не міг, читав завжди і всюди і до останнього придбавав звичайні друковані книжки, хоча ж є й варіанти електронних книг.
Олексій ще не жонатий, але він дуже добрий дядя для своїх племінників. Також він у чудових взаємовідносинах із сестрами, які не менш за нас з батьком переживають за долю брата. Він чудовий кум і хрещений батько трьом хрещеникам і хрещеницям
Фото з архіву Ірини Козленко
Що найперше ви зробите коли повернеться ваш син?
- Звісно, що всі ми зразу ж поїдемо до нього, якби ж тільки скоріше повернувся! А там вже будемо дивитися по обставинах, орієнтуватися на його стан і бажання. Із розмов із хлопцями, які вже звільнилися і були з ним в одній камері, я знаю, що він планує ремонти у квартирі, яку купив перед самою війною, значить все буде добре, я в це вірю і молю про це господа Бога.
Повертайтеся синочки скоріше!!!
Молитва на повернення полонених
Вірш Ірини Козленко
Дай Боже повернення рідних!
Найбезпечнішого, найскорішого,
Дай Боже перемовин плідних,
І втілення їх успішного...
Дай Боже світлого розуму,
Тим, хто цим займається,-
Не злякати вже нас загрозами,
І хлопці наші
Не ламаються!
Дай Боже сили небесної
Тим, хто все ще чекає...
Дай Боже,
Дай Боже,
Дай Боже!
Бо сил вже зовсім немає...
Несемо цю молитву
У всесвіт, в небесну синь
Благаємо тя Всевишній,
Благаємо...
Амінь!
01.02.2023
