Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) організувало візит групи журналістів до Чорнобильської зони відчуження.
Захід відбувся завдяки співпраці з Громадською організацією "Бабель" за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини в рамках програми USAID «Права людини в дії».
Під час цього візиту журналісти з ПАР, Румунії, Німеччини, США, Нідерландів, Нікарагуа, Угорщини, Болгарії та України мали змогу поспілкуватися з працівниками Чорнобильської атомної електростанції та інших підприємств зони відчуження, які стали заручниками російських військових під час окупації.
Володимир Фальшовник, начальник зміни ЧАЕС, розповів про важкі умови, в яких перебували працівники станції під час окупації:
«Уявіть: ви зараз приїхали, працюєте – вас окуповують російські військові, ви під постійним контролем, без відпочинку та елементарної гігієни… Ми добровільно йшли в окупацію, щоб замінити наших колег!».
Людмила Козак, інженер відділу фізичного захисту ДСП «ЧАЕС», поділилася своїм досвідом:
«Я була на станції в чорній куртці, немає світлових маячків. Росіяни хотіли заставити мене носити білу пов’язку. Я відмовилась, адже такі пов’язки були у них, тому я знайшла й носила білий чепчик»
Перший заступник голови ДАЗВ Андрій Тимчук наголосив на небезпеці ситуації в зоні відчуження під час окупації:
«На щастя в Чорнобильській зоні не відбулось нової катастрофи, проте присутність багатьох танків, розміщення великої кількості боєприпасів, присутність російських солдатів, літаки та гелікоптери над ядерними та радіаційними об’єктами – було жахливим й небезпечним!»
Журналісти також поспілкувалися з іншими працівниками ЧАЕС. Денис Хоменко, заступник директора технічного (з експлуатації) ДСП «ЧАЕС», розповів про події періоду окупації та їх наслідки, а також про заходи, вжиті для подолання труднощів.
Під час перебування на ЧАЕС журналісти в онлайн-режимі поспілкувалися з першим заступником голови ДАЗВ Андрієм Тимчуком, який розповів про збитки та мужніх людей, які підтримували роботу станції і не допустили нової аварії. Він також інформував про відновлення після російського вандалізму та роботу в умовах війни.
Про пережиті події під постійним контролем росіян розповідала Людмила Козак:
«У росіян станція була ніби база відпочинку. Пересидіти, помитись, поїсти. Наші війська тут їх бомбити не будуть. Вони це розуміли. Звідси вони їхали на Київ. Декілька разів знімали відео – ніби ми беремо їхню «гуманітарку», але самі для себе, бо ми відмовлялись», - згадувала пані Людмила. «Вони не відпускали нас відпочивати, прийняти гігієнічні процедури, ми спали там, де працювали. Їх штаб був якраз на моєму робочому місці!»
На зміну тим, хто працював в окупації, прийшли 46 працівників, серед яких і Володимир Фальшовник.
«На звичайних човнах перепливали Дніпро, по 8 людей в кожному човні. Вздовж підірваного мосту під прицілами білорусів й росіян. Й ми не знали – чи повернемося назад і якій термін будемо працювати…»
На ЧАЕС також відбулася емоційна зустріч з військовою Нацгвардії Світланою, чоловік якої вже третій рік знаходиться у російському полоні. Вона показала фото нещодавно звільненого побратима, якого росіяни тримали в нелюдських умовах. Через журналістів вона звернулася до світової спільноти за допомогою у звільненні полонених та дотриманні Женевської конвенції.
Журналісти відвідали ДСП «Екоцентр», де генеральний директор Сергій Кірєєв та заступник директора вимірювального центру Олександр Барсуков ознайомили їх з приміщеннями Центральної аналітичної лабораторії, що значно постраждала від окупантів, але майже відновлена й працює у звичайному режимі.
Перебуваючи на території автотранспортного цеху ДСП «ЦППРВ», журналісти побачили розтрощену окупантами техніку та почули розповіді Максима Рославця, начальника виробничо-технічного відділу, про вандальську поведінку росіян.
Відвідувачі також завітали до самопоселенців – родини Маркевичів, які мешкають у Чорнобилі. Галина Маркевич згадувала:
«На другий чи третій день окупації росіяни прийшли до нас – виламали ручку у калитці, бризнули в очі нашим собакам, щоб не гавкали. Й почали питати – чи є у нас цигарки, чи продукти, просили картоплю, й навіть пропонували за неї гроші, з банкомата, який розтрощили в Чорнобилі, а ще рекомендували одягти білу пов’язку й ходити з нею. На дахах постійно знаходились снайпери, тому ми перебували під контролем й прицілом, адже всі вікна виходять на вулицю. Підприємства Чорнобиля вони грабували. Майже кожного дня ми бачили групи з 4 -5 військових з автоматами, а одного з цвяходером. Ми бачили як на їхній техніці, коли вона проїжджала повз, прямо зверху висіли торби, пакунки з награбованим, іноді з них звисали простирадла »
Журналісти залишили зону відчуження під враженням від побаченого і почутого. Вони виразили слова захоплення та підтримки Україні й працівникам підприємств Чорнобильської зони.
Фото: Facebook: ДАЗВ - Державне агентство України з управління зоною відчуження, Антон Юхименко, ДСП "ЦСП".
