18 Червня 2015
1946
12 червня в концертному залі ККК відбувся концерт творчого колективу "Лісапєтний батальйон", який став переможцем Всеукраїнського шоу "Україна має талант!" Усе відбувалось у форматі камеді-шоу, зал був повен і дорослих, і дітей.
12 червня в концертному залі ККК відбувся концерт творчого колективу "Лісапєтний батальйон", який став переможцем Всеукраїнського шоу "Україна має талант!" Усе відбувалось у форматі камеді-шоу, зал був повен і дорослих, і дітей.
Пісні співали хором разом із колективом. В аудиторії панувало царство якісного гумору від Наталії Фаліон, що між піснями дозволяв розслабитись і підняти настрій. Гумористична атмосфера вплинула на глядачів – вони виходили із залу з посмішками. А головна ''мама-комбат" згодилась з нами поспілкуватись.
– Як до вас прийшла думка брати участь в шоу "Україна має талант!"?
– Ми спеціально не готувались і не збирались брати участь. Нам вистачало своєї аудиторії. Всі нам дорікали, чого ми не хотіли їхати, і саме "СТБ" дзвонило на день по два рази і досить довгий час. І вже на останній день кастингу, щоби вже мене не мучили, ми поїхали не за перемогою, а для того, щоби таки поїхати, як нас і просили.
– А як з’явилася назва колективу?
– Це вже ми думали. У мене є люди різні: ті пропонували "Забава", ті – " Бабине літо", а це ж спільний проект все-таки. А колись нас хтось із політиків назвав "Взвод особливого призначення". І так спонтанно виникла аналогія – Фаліон... Мільйон... Батальйон. А «лісапєт» – вже само собою розуміється.
– Що ви відчували, коли прокинулися зірками?
– Ой... Відчувала: "Господи, нащо ж воно тобі треба? Це ж велика відповідальність. Це вже планка... І я вже не можу з цих саней вискочити. В шоу я вже мушу дивувати людей". Знаєте, дивувати в наші роки вже важко. Ну ж і думали, що нового. Треба ж нові пісні, весь час, весь час працювати. А коли вже ближче дошестидесяти вже хочеться спокою. "А покой нам только снітся!"…
– Як ваші родини ставилися до поїздок?
– А родини вже звикли! До того, як стали учасникам, – байдуже, а коли вже перемогли – то пишаються. Внук якось прийшов в садочок і каже: "А моя бабушка – отой "комбат"! Вона виграла, вона побєдітєль!" Це вже, звісно, людська особливість, коли хтось із сім'ї досягає великого результату, то пишаються. Всі радіють безмежно, всі щасливі. Стали бабусю рідко бачити: " Бабушка, а ми й не знали, що ти так мало будеш вдома"…
– Як до вас приходять ідеї пісень?
– Це неможливо сказати. Вона або приходить, або ні. Отак їду в автобусі, щось почала наспівувати і записую в блокнот. Так народилось багато пісень. От їхала з Києва додому – придумала "Казіно", а "Зозулю" – з дому до Києва. А нещодавно йшла через ліс, побачила козу, персонаж все ж таки сільський, поки дійшла до зупинки – придумала "Козу". Тут не заставиш себе ніколи.
– А хто у вас хореограф?
– Ну як хто... Ну я... Що ж я зроблю! Нє, ну в мене є дівчинка, яка займається цим, але у неї своє бачення, в мене своє. Я придумую і пишу пісні, я і буду робити, як хочу. І взагалі, у нас диктатура, демократії нема. Як сказала, так і буде.
– Який кастинг в "Лісапєтний батальйон"?
– Нема ніякого кастингу. В мене маленьке село, і всі, хто хоч трошки вмів співати, потрапили сюди.
– Що ви, як головна секс-бомба країни, можете побажати нашим славутицьким жінкам?
– Впевненості у собі, в своїй красі. Бо ми, жінки, часом віддаємо себе всім, але тільки не собі! Щоб усі відчули вас особливими, а це відчувається. От йде жінка, дивишся, ніби й не гарна, а всі просто дивуються. От всім так треба! Часом плюнути на деякі міщанські моменти (у мене, наприклад, вдома не дуже прибрано), віддавати більше часу собі для радості, для душі. От я хочу дивитися серіал, я буду його дивитися. І хай всі сміються, і хай не модно, але він мені подобається. Я хочу співати – співаю, танцювати – танцюю.
Також Наталя Фаліон сказала, що на виручені від концертів кошти вони в селі будують храм, який буде символом підтримки всього українського народу: і заходу, і сходу, і півночі, і півдня. І побажала всім миру і добра.
Анна СИБІРСЬКА, Олександра ШУМЕЙКО
