У кожної пари своя історія. Валентина та Сергій, подружжя з міста Славутич, обрали для себе шлях, який не кожен наважиться пройти – вони вступили до лав Славутицького добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ).
Вони служать разом, підтримують одне одного і вірять, що їхній приклад може надихнути інших.
Що ж спонукало Валентину і Сергія вступити до лав Славутицького ДФТГ?
Сергій поділився своїми мотивами:
"Мене спонукало те, що хтось має захищати наші сім'ї, рідний край, місто. Після окупації я зрозумів, що не можу стояти осторонь. Я був в окупації 25 днів, і це залишило сильний відбиток".
Валентина прийняла рішення слідом за чоловіком:
"Я сама вирішила, що мені це теж, мабуть, потрібно. Потрібно чогось навчитись, може знадобитися в житті, це ж таке. Хто знає, що нас далі чекає?"
Підготовка та навчання
Перед початком служби подружжя пройшло інтенсивну підготовку.
"Ми проходили тактичну медицину, вчилися поводженню з автоматом, розбирали та чистили зброю", - розповідає Сергій.
Вони також їздили на полігон, де навчалися стріляти. Перший раз було страшно, але згодом вони відчули адреналін та впевненість.
Валентина додає:
"Спочатку дуже страшно було, думаєш, як це так, що воно таке, боїшся віддачі зброї у плече, а потім тоді такий адреналін з'являється, дуже круто, це дуже круто."
Щоденні обов'язки та завдання
Щоденні обов'язки Валентини та Сергія у ДФТГ включають патрулювання, охорону блокпостів та перевірку документів.
"Типовий день на службі включає постійний контроль, щоб забезпечити безпеку міста. Це і фізична, і моральна витримка", - зазначає Валентина.
Служити разом – це не тільки про обов'язки, але й про підтримку одне одного.
"Звісно простіше вдвох, дружині з чоловіком. Можна пожалітись", – каже Сергій.
Валентина додає:
"Підтримуємо один одного, а що робити? Бочечку топили взимку, адже спина мерзне, але ж стоїмо, а що робити?" – ділиться Валентина.
Як їхнє рішення служити вплинуло на родину?
"Діти наші відреагували нормально. Малий сказав, я теж виросту піду", – з гордістю розповідає Сергій.
Їхній 14-річний син, пишається батьками та вже мріє слідувати прикладу батьків.
Досвід та плани
Служба не обходиться без труднощів.
"Основні виклики – це фізичне та моральне виснаження, особливо взимку", - зазначає Валентина.
Проте вони знаходять способи підтримувати один одного і справлятися зі стресом.
"Запам'яталося багато моментів, особливо ті, коли люди проявляють розуміння та підтримку", - ділиться Сергій. "Бувають і неприємні ситуації, коли люди ставляться з недовірою або агресією, але таких випадків небагато."
Після закінчення війни подружжя планує залишитися у складі ДФТГ, якщо це угрупування продовжить існувати.
"Якщо буде можливість, ми продовжимо служити, адже розуміємо важливість нашої справи", - говорить Сергій.
Що порадите тим, хто також хоче вступити до ДФТГ?
Валентина та Сергій радять іншим подружжям не боятися вступати до лав ДФТГ.
"Це важливий крок, який вчить багато чого і дає змогу захищати свій дім і близьких", - каже Валентина.
"Іти, однозначно іти та вступати, це дуже потрібно, нам потрібні люди, тут багато чого вчать, багато знань дають". – каже Сергій.
Їхня порада – не боятися нового і бути готовими до викликів. Вони разом долають труднощі, підтримують одне одного і вірять у краще майбутнє. Їхня історія надихає і показує, що навіть у найскладніші часи можна знайти сили іти далі, допомагати своєму народу і захищати рідний край.
