У Славутичі завершився масштабний благодійний проєкт: команда американських ветеринарів разом із місцевими волонтерами за три дні простерилізувала, вакцинувала та чипувала 170 собак і котів — як безпритульних, так і домашніх. Ініціатива реалізована Фондом Clean Futures Fund у межах програми «Собаки Чорнобиля» за підтримки ГО «Пет Проджект».
Умови були непрості: обмежений час, невелика команда лікарів і довгі черги. Але, попри все, команда не лише впоралась — а й встановила власний рекорд за кількістю операцій у таких умовах.
Історії тварин, відверті зізнання волонтерів і підтримка містян — у цьому тексті про те, як Славутич став на три дні містом великої любові до кожної лапи.
На фото команда ветеринарів Clean Futures Fund та волонтерів у Славутичі
«Це був марафон. Але всі встали на лапи»
Координаторкою проєкту в Славутичі стала Олена Квашніна, голова ГО захисту тварин «Пет Проджект», волонтерка та кураторка місцевого притулку.
«Неймовірно хочеться спати, — зізнається вона після трьох днів роботи. — Але ще більше — радіти. Це була неймовірна історія підтримки, довіри й дії».
Цього разу стерилізували 58 собак і 112 котів. Близько 60 з них були безпритульними, решта — домашні тварини, яких привели турботливі власники. Чотири тварини вже того ж дня знайшли нові родини.
Команда волонтерів та ветеринарів працює в умовах мобільного штабу, надаючи безкоштовні ветеринарні послуги тваринам
Історії, які залишаються з тобою надовго
За кожною зі 170 операцій — не просто процедура. А чиясь історія. Чиєсь життя, яке могло бути коротшим, важчим або болючим — але стало кращим завдяки людській турботі.
«Принесли безпритульного котика з села. У нього був зламаний хвіст, гнійні рани, видно — боліло давно. Ветеринари ампутували хвіст, обробили все. Я потім телефонувала господарям — сказали: “Нарешті не болить”. І ось заради цього ми й працюємо», — розповідає Олена.
Хвостаті пацієнти після операцій, спокійно відпочивають, загорнуті в теплі пледи.
Ще однією пацієнткою стала молоденька киця, яка дуже довго прокидалась після наркозу. Вона лежала зовсім тиха й холодна. Її гріли пляшками з теплою водою, тримали на руках, масажували лапки.
«Ми просто були поруч. І вона ожила. Це те саме тепло, яке справді рятує», — пригадує волонтерка.
Був і старенький боксер, який потребував особливої уваги.
«Я найбільше переживала саме за нього. Але він витримав. Я видихнула лише тоді, коли побачила, що він прокинувся і ворушиться», — зізнається Олена.
Собаки після операцій, загорнуті в пледи та отримують увагу від турботливих волонтерів
А ще — дідусь, який приніс двох киць із гаражів. Він не вважав їх своїми, але не міг спокійно дивитися, як ті постійно народжують.
«Памʼятаю його тривожне обличчя, як обережно він тримав переноску, наче це були діти. Потім сказав, що ще двох привезе. Це була відповідальність — через серце», — додає вона.
Професійність, яка рятує
Американську команду очолила Дженніфер Бетц — ветеринарка з багаторічним досвідом. У Славутич вона приїздить не вперше й називає його одним із улюблених міст.
«Ми прооперували 170 тварин за три дні — це наш особистий рекорд. Нас було лише троє хірургів і кілька асистентів. Але волонтери допомогли настільки, що це стало можливим», — ділиться вона.
Для порівняння: у 2019 році команда працювала п’ять днів і зробила 298 операцій, маючи більше фахівців і часу. Тому цього разу результат — справді винятковий.
«Ми просто йшли вперед, поки вистачало сил. І поки тваринам це було потрібно», — каже Дженніфер.
На фото Дженіфер за роботою.
Коли хвилюються всі
У коридорі чекали господарі — дехто йшов додому, хтось залишався поруч.
«Було дуже зворушливо бачити, як люди піклуються про своїх тварин. Дехто допомагав нам: відігрівав тварину, яка прокидалась, бо знайомі руки й голос — це найкраща реабілітація», — розповідає Олена.
Дженніфер Бетц, керівниця американської команди, підтверджує:
«Люди дуже хвилювались. Видно було, як вони люблять своїх тварин. І це надихало».
Тепла підтримка хазяїна для його улюбленої собачки після операції. Разом — у важкий момент.
Люди, які тримали на собі все
Проєкт став можливим завдяки спільним зусиллям: американської команди, місцевих лікарів, волонтерів і просто небайдужих славутичан.
«У нас було правило — не йти додому, поки всі тварини не отямляться й не встануть на лапи», — каже Олена.
Деякі волонтери працювали по три дні поспіль: тримали тварин, гріли їх після наркозу, залишались до останнього пацієнта.
«Хто грів нас, поки ми гріли тварин? Один одного. І тварини теж гріли. Це було справжнє коло турботи», — усміхається вона.
Важлива робота, що вимагає турботи та уваги до кожної лапки.
Турбота — це більше, ніж операція
Під час оглядів лікарі виявляли й інші проблеми: хронічні хвороби, зруйновані зуби. Власників консультували, розповідали, як діяти далі.
«Це була не лише стерилізація — це була велика ветеринарна підтримка. Люди дякували, просили приїжджати ще. І це найбільша нагорода», — зазначає Олена.
Ще одне завдання — розвінчати міфи. Наприклад, що стерилізовані тварини стають млявими.
«Кастровані тварини здоровіші, спокійніші, довше живуть. А якщо хтось погладшає… то це нормально. Ми всі з часом гладшаємо», — жартує Дженніфер.
Після трьох днів — вдячність і обійми
Іноді втома зникає не від кави, а від теплого собачого носа або вдячного мурчання.
«Буду сумувати за цими трьома днями, коли була поряд із неймовірними людьми. Дякую ветеринарам команди Дженніфер Бетц. Завжди чекаємо вас у Славутичі. І дякую волонтерам — ви неймовірні», — підсумовує Олена.
Допомогти безпритульним хвостикам можна, зробивши благодійну пожертву на рахунок: 5168 7450 2472 6488 (Олена Квашніна). Ваш внесок допоможе продовжувати важливу роботу по стерилізації, вакцинації та догляду за тваринами.
Повну розмову з Дженніфер Бетц — про її досвід у зоні ЧАЕС, про собак, які стали частиною серця, і про любов до Славутича — читайте зовсім скоро. Вона обіцяє бути щирою. Як ці три дні.
Фото використані у матеріалі зі сторінки у фейсбук "Хвостаті-Лахматі Славутич, ГО"Pet Project" допомога тваринам"
