Коли любов до тварин стає покликанням, навіть найважчі обставини не зупиняють. Саме так можна описати шлях притулку для безпритульних тварин у Славутичі. За роки свого існування він пройшов через злети та падіння, вижив під час війни та продовжує дарувати шанс на життя тим, хто не може подбати про себе сам.
Від мрії до реальності
Притулок було засновано 17 років тому завдяки ініціативі групи волонтерів. Справжнє ж відродження розпочалося лише сім років тому, коли за справу взялася нова команда небайдужих активістів. На той час притулок перебував у критичному стані: лише кілька вольєрів, мінімум ресурсів і відсутність допомоги ззовні.
"Собаки просто голодували. Я дивилася на них і не могла повірити — як таке можливо? Як можна залишити їх напризволяще? Тоді я сказала собі: ні, так далі не буде. Я почала шукати будь-які можливості допомогти. Телефонувала знайомим, зверталася до організацій, писала у соцмережах. Найгірше було те, що про цей притулок ніхто навіть не чув," — розповідає Олена, волонтерка, з небайдужості якої почалася нова сторінка притулку у Славутичі.
На фото: Квашніна Олена, голова ГО захисту тварин "Пет Проджект", зооволонтерка.
Завдяки зусиллям Олени вдалося не лише зібрати команду однодумців, а й заснувати громадську організацію захисту тварин "Пет Проджект". Сьогодні, саме її силами підтримується робота притулку, а також ветеринарного стаціонару для котів у Славутичі.
Реалії сьогодення
Сьогодні притулок офіційно перебуває на балансі житлово-комунального центру "ЖКЦ". Це допомогло вирішити частину фінансових і організаційних питань. Дві штатні працівниці доглядають за тваринами, готують їжу та підтримують порядок, тоді як волонтери активно займаються пошуком нових домівок для собак і котів.
На утриманні притулку перебувають близько 60 собак і 40 котів. Більшість із них були врятовані з вулиць, стерилізовані, проліковані та тепер чекають на своїх нових господарів. Проте ресурси залишаються обмеженими — кошти на стерилізацію, амуніцію та інші потреби збирають небайдужі люди.
"Кожна гривня від небайдужих — це шанс на життя для ще однієї тварини," — додає Олена.
На фото, притулок для собак у Славутичі до ремонту
Блокада Славутича та боротьба за життя тварин
Перші місяці війни стали справжнім випробуванням для всіх, і особливо для тих, хто опікувався беззахисними тваринами. Славутич опинився в блокаді: постачання припинилося, а зв’язок із зовнішнім світом майже зник. Волонтери, які роками доглядали за притулком, втратили доступ до тварин, а собаки та коти опинилися перед загрозою голодної смерті.
На допомогу прийшли небайдужі містяни. Люди, які самі стояли у довжелезних чергах за хлібом, приносили залишки їжі до притулку, аби тварини не лишилися голодними. Волонтерки варили каші з усього, що вдалося знайти, а залишки сухого корму використовували дуже ощадливо.
"Це було щось неймовірне. Я бачила, як люди, які самі мали обмаль їжі, ділилися з тваринами. Вони не залишали нас на самоті," — згадує Олена.
Але цього було недостатньо. Ніхто не знав, скільки триватиме блокада, і притулок потребував додаткової допомоги. У цей критичний момент Олені передали контакт Лали Тарапакіної, радниці міністра з питань розвитку Зони відчуження. Саме її зусилля допомогли врятувати не лише вихованців притулку, а й домашніх тварин, які залишалися зі своїми власниками у голодному місті.
"Це було як диво"
У той час притулок став не лише домівкою для безпритульних тварин, а й підтримкою для місцевих жителів. Через гуманітарну кризу славутичани не мали можливості купити корм для своїх улюбленців.
Саме завдяки організаційним здібностям Лали перша партія гуманітарної допомоги складними та небезпечними маршрутами все ж таки приїхала у місто. Зооволонтери одразу організували безкоштовну роздачу корму для усіх, кому це було потрібно.
Фото з Facebook: Черга за кормом, та скриншоти дописів містян, про ті події. Славутич, березень 2022 року
"Це було як диво, коли корм нарешті приїхав. Люди плакали від радості, розуміючи, що врятовані життя — це не лише про тварин, а й про наше людське обличчя," — розповідає Олена.
Попри постійний свист сирен і загрозу повітряних атак, жителі Славутича стояли в чергах під дощем, бо вдома на них чекали ті, хто заглядав у очі і не міг потурбуватися про себе сам.
Подяка героям та печатка у вигляді лапи
Щоб висловити вдячність за врятовані життя, Олена відправила Лалі офіційну подяку, адресовану Міністерству захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України. Цей документ із незвичайною печаткою у вигляді лапи став символом неймовірного внеску Лали у порятунок тварин Славутича та, можливо, наймилішою «нагородою» для міністерства.
Фото: скан-копія подяки
Лала, зворушена цим жестом, поділилася історією на своїй сторінці у Facebook. Вона розповіла, завдяки кому гуманітарна місія для хвостатих мешканців Славутича стала можливою. Серед героїв, які долучилися до допомоги нашому місту:
- Taya Pupershlag та «Домівка врятованих тварин»
- Tiernothilfe Ukraine e.V. та Люда Юрашко
- Kormotech LLC та Ростислав Вовк
- Окремі небайдужі люди, які власними силами надсилали корм і смаколики Новою Поштою.
Скриншот зі сторінки Лали Тарапакіної
Clean Futures Fund: допомога тваринам у Чорнобилі та Славутичі
Особливу роль у порятунку тварин і житті притулку відіграє співпраця з міжнародним фондом Clean Futures Fund. Ця організація не лише забезпечує притулок у Славутичі кормом і ресурсами, а й активно допомагає тваринам у Чорнобильській зоні відчуження.
Фонд доклав чимало зусиль, щоб занедбана територія притулку перетворилася на безпечне й комфортне місце для тварин. Від руїн не залишилося й сліду: теплі будки, нові вольєри, належні умови для догляду — усе це стало реальністю завдяки їхній підтримці.
Фото: реконструкція притулку, встановлення нових вольєрів для собак від спонсорів фонду
З 2017 року Clean Futures Fund провів масштабну роботу:
- стерилізував, кастрував і вакцинував понад 1000 собак і котів у зоні відчуження;
- доставив понад 50 000 кг корму;
- облаштував теплі будки для тварин у зоні відчуження;
- організував безкоштовну стерилізацію безпритульних тварин у Славутичі.
Дженіфер Бетц — директорка ветеринарної медицини проєкту Dogs of Chernobyl і членкиня правління фонду — разом зі своєю командою стали справжньою опорою для тих, хто допомагає тваринам як у зоні відчуження, так і за її межами. Більше про її роботу, та допомогу тваринам Чорнобиля, читайте у нашому матеріалі:
На фото: Дженіфер, світлина зі сторінки фб Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»
"У нас війна, а ви тут зі своїми кішками"
Війна принесла багато випробувань, але показала силу людей, які захищають тих, хто не може подбати про себе. Волонтери притулку, попри труднощі, продовжують боротися за життя тварин.
З початком вторгнення кількість безпритульних тварин у Славутичі стрімко зростала. Люди евакуювалися, залишаючи своїх улюбленців. Олена з командою волонтерів не могли залишитися осторонь.
"Я розуміла, що потрібно щось робити, почала знову оббивати пороги. До війни в нас було підвальне приміщення, яке ми використовували як тимчасовий прихисток для котів. Але це приміщення у нас забрали. Зрозуміло, що людям потрібне було сховище під час сирен. Тож ми почали шукати нове приміщення", — згадує Олена.
На фото: котячий стаціонар та його "пацієнти"
Коли Олена просила приміщення для тимчасового притулку кішок, чула одну й ту ж відповідь: "У нас війна, а ви тут зі своїми кішками!" Але ж це теж наша відповідальність. Як ми можемо відвернутися від них?" — запитує вона.
Грубі слова не зупиняли її, а лише додавали наснаги. Допоміг Олександр Скляр, місцевий підприємець та благодійник, який запропонував зайняти вільне приміщення поруч зі своїм бізнесом. Таке сусідство виявилося щасливим, адже згодом, Олександр відкрив там ветеринарний магазин і досі підтримує притулок.
"Це непосильна ноша, але вона наша"
Робота з безпритульними тваринами — це не лише годування і лікування, а й постійна боротьба за ресурси, час і сили. Багато волонтерів працюють понад свої можливості.
"Я завжди кажу, що це непосильна ноша. Але ця ноша — наша. Ми не можемо покинути цих тварин напризволяще. Люди, які щодня приходять годувати, прибирати, лікувати, для мене справжні герої", — каже Олена.
Фото зі сторінки фейсбук "Хвостаті-Лахматі Славутич, ГО"Pet Project" допомога тваринам"
Серед волонтерів є ті, хто взяв на себе кураторство окремих тварин чи груп у різних районах міста. Деякі з них не живуть у Славутичі, але фінансово піклуються про тварин. Вони не тільки годують їх, але й шукають медичну допомогу, намагаються знайти нові домівки.
"Наші куратори та волонтери — це люди, які для мене справжні герої. Вони, попри всі свої проблеми, дбають про тварин, які залишилися сам на сам із війною. Їхня робота заслуговує на вдячність і повагу", — ділиться Олена.
Фото зі сторінки фейсбук "Хвостаті-Лахматі Славутич, ГО"Pet Project" допомога тваринам"
Коли не всі люди — "люди"
На жаль, волонтери притулку часто стикаються з випадками жорстокого поводження з тваринами у Славутичі. Олена зі сльозами в голосі розповіла нам про один із них.
В одному з кварталів Славутича місцева жителька помітила, що її сусідка жорстоко поводиться з домашніми тваринами. Коти виглядали занедбаними і голодними. Жінка пропонувала допомогу, приносячи їжу.
Проте ситуація погіршувалася. Одного дня вона дізналася, що сусідка викинула свого кота з балкона. Коли прийшла до квартири, виявила мертвого кота і почула тихе нявчання з кухні. Іншу кішку господарка замкнула в шухляді для столового приладдя. Понівечена тварина стікала кров'ю.
Розуміючи серйозність ситуації, волонтерка одразу звернулася до поліції. Спільними зусиллями вдалося врятувати кішку, яка зараз перебуває в притулку, отримує допомогу та шукає родину.
Фото зі сторінки фейсбук "Хвостаті-Лахматі Славутич, ГО"Pet Project" допомога тваринам"
Жорстока статистика
Ми звернулися до місцевого відділу поліції, щоб дізнатися про статистику та рекомендації щодо боротьби з жорстоким поводженням з тваринами.
За офіційними даними, протягом 2024 року у місті було лише два повідомлення стосовно жорстокого поводження з тваринами. Проте правоохоронці впевнені, що це не відображає реальної ситуації.
"При виявленні випадків жорстокого поводження з тваринами, якщо є можливість, зафіксуйте подію на телефон та негайно викличте поліцію. В залежності від тяжкості наслідків для тварини може бути відкрите кримінальне провадження або складено адміністративний протокол. Кримінальні справи порушуються, якщо тварина загинула або зазнала тяжких ушкоджень," — пояснює капітанка поліції Лілія Байова.
Поліція наголошує на важливості оперативного реагування:
"Якщо ви стали свідком правопорушення, необхідно відразу викликати працівників поліції. Часто люди звертаються, коли минуло декілька днів, і тоді довести вину власника тварини дуже важко. Тому просимо негайно повідомляти про такі випадки."
Спільні зусилля заради майбутнього
Волонтери притулку активно працюють над підвищенням обізнаності населення. Вони впроваджують освітні програми в школах і дитячих садочках, проводять "Уроки доброти", розповідають дітям про відповідальність і любов до тварин.
"Ми віримо, що виховання гуманного ставлення з дитинства допоможе зменшити кількість випадків жорстокого поводження в майбутньому. Це спільна справа всього суспільства," — підкреслює Олена.
На фото подарунки для безпритульних тваринок, які зібрали учні 3 школи м.Славутич. Фото зі сторінки фейсбук "Хвостаті-Лахматі Славутич, ГО"Pet Project" допомога тваринам"
Коли надія перемагає: щасливі історії всиновлення
Життя кожної тварини в притулку — це історія боротьби, відчаю та надії. За кожним хвостиком стоїть команда волонтерів, які намагаються подарувати їм другий шанс. Ми запитали Олену, які вихованці притулку їй найбільше запам’яталися.
Кіт Василь Степанович: із "пацієнта" до господаря притулку
У притулку цей кіт став легендою. Спершу його звали Василь, але пізніше всі стали називати його поважно — Василь Степанич. Він мешкав на Поліській площі, і завдяки небайдужості місцевих дівчат, які помітили, що кіт почувається все гірше, йому вдалося вижити.
Фото: кіт Василь Степанович
Побачивши, що вуличний кіт хворіє, спочатку намагалися лікувати самотужки, але це не допомагало. Згодом стало очевидно, що ситуація критична: у Василя розвинувся великий флюс на щоці, а хвіст почав гнити. Волонтери вирішили негайно забрати його до лікарні в Чернігові.
Після операції та ампутації хвоста, кіт залишився в притулку на реабілітації. Він розцвів, швидко набрав вагу, став пухнастим, а замість хвоста залишилася мила маленька культяпка.
На фото Степанич під час лікування, обережно, чутливий контент!
Василь став справжнім господарем притулку. Його призначили "адміністратором". Якщо серед котів починалася бійка, він миттєво втручався, наводячи порядок.
"Коли віддали в першу сім’ю, він через три дні втік. Прийшов назад у притулок. Потім віддали ще одній родині, але там він не міг знайти собі місця: кричав, боявся, прагнув втекти. Ми просили дати йому час, але люди не витримували, і кіт повертався до нас," — згадують волонтери.
Здавалося, що Степанич уже назавжди залишиться у притулку. Але одного разу зателефонувала дівчина, на ім'я Альона. Вона сказала, що разом із сім’єю вирішили взяти Василя.
Коли Альона з родиною прийшла за Василем, сталося диво. Кіт поводився спокійно: без страху заліз у переноску, не кричав у дорозі. У новому домі він одразу оглянув усе, ніби перевіряючи, чи все йому підходить.
"Він ніби зрозумів, що нарешті знайшов своїх. Альона потім казала: 'Таке відчуття, ніби він завжди був з нами. Ми навіть не уявляємо, як жили без нього'. Це було справжнє диво. Василь дочекався тих, кому міг довірити своє серце," — розповідає волонтерка.
Фото: кіт Василь Степанович
Одноокий кіт і собачка з Авдіївки: історія про новий дім і справжню любов
Ця історія починається зі сірого котика, на ім'я Джонік. У нього було лише одне око, і через це його шанси знайти родину здавалися мізерними. Але життя готувало для Джоніка сюрприз.
Фото кота у соцмережах побачила Катя із сином Левом, які через війну залишили свій дім у Бахмуті й переїхали до Славутича.
Фото: кіт Джонік
"Ми ще в Дніпрі бачили його фото, мабуть, за три місяці до переїзду. І зразу зрозуміли: це наш кіт! Одне око? Ми взагалі на це не зважали. Він такий красень, наш Джонічка," — розповідає Катя.
Сім’я звернулася до притулку із твердим рішенням: "Він нам потрібен." Так Джонік нарешті знайшов свій дім.
Окрім Джоніка, Катя вирішила взяти ще одну тварину — собаку, на ім'я Боня, яка пережила справжнє пекло війни.
Боню врятували з-під обстрілів в Авдіївці. Вона була виснаженою й переляканою. Волонтери забрали її до Києва, де почали відновлювати: годували, лікували, купали. Але її шлях до родини виявився непростим. Перша спроба прилаштування закінчилася трагедією: Боню повернули до притулку в тяжкому стані.
"Я чесно розповіла Каті всі деталі: про її страхи, травми, про невдалу адопцію. Але вони з Левом навіть не вагалися. Сказали: 'Ми забираємо її.' Це було неймовірно — бачити, з якою любов’ю та відповідальністю вони поставилися до тварини," — згадує волонтерка Олена.
Фото: собака Боня
Боня поступово освоїлася в новому домі. Спочатку вона жадібно їла хліб і картоплю, немов боялася, що їжі більше не буде. Але з часом усе змінилося.
"Зараз вона вже справжня пані! Інколи навіть перебирає харчами," — сміється Катя.
Джонік і Боня тепер живуть у затишному домі, оточені любов’ю й турботою. Сім’я часто ділиться їхніми фотографіями в соціальних мережах, і волонтери з радістю спостерігають за тим, як колись налякані тварини тепер насолоджуються життям.
"Вони повернули нам відчуття дому, яке ми втратили. Взяти тварин із притулку — це як врятувати себе. Краще, що ми зробили як родина, — це зробили її більшою за рахунок наших пухнастиків," — додає Катя.
Далі буде!
Це лише три історії, але за стінами притулку приховані десятки подібних. Кожна тварина має свій унікальний шлях: когось врятували з-під обстрілів, когось — із жахливих умов, а дехто пережив зраду та втрату дому. І ми не можемо мовчати про них!
Тож, зовсім скоро ми розповімо про тих, хто досі чекає на свого хазяїна й дім, і познайомимо вас із мешканцями притулку ближче. Можливо серед них на вас вже чекає новий найкращий друг, і саме ви зможете допомогти написати ще одну таку історію — історію нового життя, любові та щасливого хвостика!
Як ви можете допомогти хвостатим?
Притулок у Славутичі завжди потребує підтримки небайдужих людей. Ви можете допомогти кількома способами:
- Переказати кошти на потреби притулку. Кожна гривня йде на лікування, стерилізацію та харчування тварин.
- Принести корм, медикаменти або теплі речі, які стануть у пригоді для облаштування вольєрів.
- Стати волонтером: допомагати доглядати за тваринами, організовувати заходи або шукати нові родини для хвостатих друзів.
- Поширювати інформацію про притулок у соціальних мережах, щоб більше людей дізналися про нашу діяльність.
Зв’язатися з притулком ви можете через сторінку у соцмережах. Разом ми можемо зробити цей світ трохи добрішим!
Фото зі сторінки фейсбук "Хвостаті-Лахматі Славутич, ГО"Pet Project" допомога тваринам"
