Місто у деталях: тест для тих, хто добре знає Славутич

Деталь, яка надає місту шарму. Де саме у Славутичі можна побачити цей ліхтар?

Правильна відповідь - Бульвар Лесі Українки! Ці ліхтарі — одна з впізнаваних декоративних деталей уздовж бульвару Лесі Українки. Славутичани знають за їх атмосферними дрібницями, які легко прогледіти, якщо не дивитись уважно.

Кажуть, що на цьому даху бачили Карлсона. Саме того — з моторчиком за спиною, який живе на даху й обожнює варення. Цього вигаданого героя створила шведська письменниця Астрід Ліндґрен. А от реальний дах, як на фото, справді існує у Славутичі. Де саме він?

Звісно це будинок Бакинського кварталу! Цей дах із яскравим кольором і мансардним вікном справді нагадує той, на якому міг би оселитися Карлсон. Насправді ж — це один із житлових будинків у Бакинському кварталі. Якщо придивитись, він і справді казковий.

О, а цей фрагмент — справжня архітектурна загадка! Бетонна геометрія, закинута естетика, трохи постапокаліптичного вайбу. Де зроблене це фото?

Ці характерні бетонні секції — не елемент індустріального дизайну, а звичайний загальний балкон у підʼїзді. Тут мешканці кварталу часто сушать білизну або залишають господарські речі. Типова функціональність із неповторною естетикою славутицьких панельок.

Цей дзвін мовчить, але всі знають, чому він тут. Він — частина пам’яті, що лунає без звуку. Де у Славутичі можна побачити цю деталь?

Цей дзвін — частина меморіального комплексу, встановленого на згадку про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. У Славутичі до нього приходять у день річниці трагедії, у хвилину мовчання, у моменти памʼяті.

На перший погляд — просто стіна. Але у Славутичі ці рельєфні візерунки на панелях — майже візитівка. Така собі бетонна графіка, яку ніхто не проектував як арт, але вона ним стала. Де знаходиться цей фрагмент?

Ці рельєфні панелі — типове оформлення фасадів у Дніпровському кварталі. Спочатку вони мали суто практичну функцію, а з часом стали майже бетонним мереживом.

Ножиці, ґудзик, шпуля… Цей художній металевий натяк одразу видає профіль закладу. Де у Славутичі можна побачити таку декоративну композицію на стіні?

Ця металева композиція давно прикрашає фасад будівлі «Слав’янка» у Дніпровському кварталі. Елементи декору відсилають до швейної тематики — колись тут працювала майстерня, а сьогодні в будівлі діють різні сервіси.

Ці колони виглядають так, ніби зійшли зі сцени грецької трагедії. Але насправді вони ведуть зовсім не до храму Зевса. Де у Славутичі стоїть ця архітектурна краса?

Ці впізнавані колони — частина будівлі Славутицької школи мистецтв, де навчаються юні музиканти, художники й танцівники. Архітектура будівлі відсилає до урочистості та сценічності — як і все, що відбувається всередині.

Ого! Корона, ковані деталі — ніби потрапили в казку або якесь середньовічне місто. Але знаємо ж: це все-таки Славутич. Де у місті можна побачити цю деталь?

Цей кований елемент — театральна корона, тільки перевернута. І це не випадково: вона прикрашає фасад біля суду. Може, натяк на те, що справедливість у нас є — просто дивиться на світ знизу вгору.

Мінімалізм, геометрія, контраст фактур — виглядає як фрагмент артпростору. Але ні, це просто стіна. Та не будь-де! Де у Славутичі можна побачити цю плитку і кам’яне оздоблення поруч?

Цей стильний фрагмент — частина звичайного житлового будинку, який стоїть просто в центрі. Геометрія і кольори роблять його впізнаваним, навіть якщо не зчитуєш його одразу.

Арка, кований візерунок і навіть гірлянда — виглядає, як вхід до таємного саду. Але насправді це добре знайоме місце. Де саме це місце у Славутичі?

Цей кований елемент — частина арки, яка з’єднує два будинки у Дніпровському кварталі. Місце, повз яке проходять щодня, але не завжди помічають деталі. А дарма — це один із найвиразніших куточків мікроархітектури Славутича.

Це місце — взагалі мистецтво! Рельєф — загадковий і величний. Колись цю будівлю знали всі — а де саме це?

Цей декоративний рельєф — частина оздоблення будівлі, де раніше розташовувалась податкова служба. Стильний, урочистий і трошки магічний.

А це — майже як автограф наприкінці екскурсії. Кований елемент на фасаді, що вже стало неофіційним символом прогулянок Славутичем. Де він??

Це яблуко — декоративна вивіска на цегляному фасаді. Його легко впізнати навіть здалеку. Ідеальний фінальний штрих у тесті: якщо знаєш це місце — значить, точно уважно дивився навколо.