Завдяки реалізації гуманітарної програми «ЮНЕСКО-Чорнобиль» у 1994 році у Славутичі створили Соціально-психологічний центр, який цьогоріч відзначає своє 30-річчя.
Програма була спрямована на подолання екологічних, економічних та соціальних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та впровадження сталого людського розвитку у постраждалих від катастрофи регіонах.
Соціально-психологічні центри змінюють напрямки роботи – життя готує нові виклики
Нажаль, після 20 років вдалого впровадження цього проєкту актуальність чорнобильських питань почала втрачати інтерес як у засновників програми підтримки, так і в самій Україні.
«Тоді Центр відносився до Міністерства з надзвичайних ситуацій десь до 2014 року. Це бувший МінЧорнобиль. Десь з 2011- 2013 років увага до Чорнобиля почала зменшуватися з боку світової спільноти, і в Україні чорнобильські питання відходили на другий план, також і питання соціального захисту, і психологічного допомоги. Йшла мова про те, що, напевно, функція цих центрів виконала свою місію», - інформує директор СПЦ Віктор Одиниця.
Але в 2014 році, з початком Антитерористичної операції (АТО) знову виникла потреба в таких Центрах.
«Нас включили до Державної служби у справах ветеранів. Потім було створено міністерство у справах ветеранів, якому зараз і підпорядковується Соціально-психологічний центр м.Славутича та інших чотири центри».
З 2014 року СПЦ працює з бійцями АТО/ООС. Відповідно, ця робота триває і сьогодні.
«Категорія наших відвідувачів – це ветерани війни, члени їхніх родин, це ті, хто повернувся з полону та члени їхніх родин, родини загиблих ветеранів, внутрішньо переміщені особи, люди, які пережили складні життєві ситуації (це практично все населення України).
На час воєнного стану включили до цього списку ще пожежників, рятувальників, прикордонників, працівників поліції», - додає Віктор Васильович.
СПЦ сьогодні: чим живе Центр?
У Соціально-психологічному центрі вирує активне життя. Триває як фахова, так і волонтерська робота. Тут налагоджений механізм співпраці з усіма організаціями, структурами, волонтерами та мешканцями міста, надається допомога та підтримка захисникам, проводяться фахові тренінги та різноманітні заходи для всіх категорій відвідувачів.
«У нашому центрі функціонує телефон довіри. Під час підведення підсумків за рік, ми маємо результат звернень до нас з усіх регіонів України і із-за кордону також. Бачимо, що людям, у тому числі й бійцям, легше звернутися телефоном. Завдяки умовам телефону довіри, ти можеш залишатися на зв’язку і спілкуватися анонімно, отримати психологічну та правову підтримку», - запевняє керівник Центру.
Команда СПЦ, у складі психолога, соціального працівника та юриста, виїжджає до найближчих населених і також надає фахову допомогу мешканцям.
«Також співпрацюємо і з лікарнями та шпиталями, де знаходяться бійці на лікуванні та реабілітації. Проводимо з ними тренінги, заняття, спілкуємося, вітаємо зі святами.
Важливою є і юридична підтримка. Маємо фахівця, який надає консультації і в Центрі, і по телефону довіри, і на виїзді.
Сьогодні є багато питань до держави щодо пільг, надання статусу УБД та інше», - розповідає Віктор Одиниця.
Працівниками СПЦ проводиться дуже багато тренінгів. Здебільшого це онлайн-тренінги з родинами загиблих бійців, переважно це дружини чи мами. Це дуже важлива підтримка.
«Співпрацюємо з такими організаціями, як «Укрзалізниця». Є запитання, як спілкуватися з бійцями, які вже сьогодні повертаються додому, як комунікувати, як спілкуватися з тими, хто отримав інвалідність, як не образити, не спровокувати. Ось такі тренінги ефективної комунікації з ветеранами зараз дуже актуальні і проводяться нашими фахівцями.
Також такі онлайн-тренінги були проведені для ЦНАПів у 24-х регіонах України. Є запит, щоб провести тренінги офлайн, зустрітися з нашими фахівцями. Ми уже виїжджали до Рівненської області.
Сьогодні на Центри адміністративних послуг покладено19 видів послуг, які будуть надаватися через ЦНАП, куди будуть звертатися і ветерани також.
Важливою є й інформаційна підтримка – де отримати навчання, лікування, пройти реабілітацію тощо», - акцентує Віктор.
Центр має інструктора з фізичної культури, пропонує фізкультурно-оздоровчі послуги, заняття в тренажерній залі, як індивідуальні, так і групові. У Центрі функціонує оновлена тренажерна зала, яка працює щодня (з перервою на обід), окрім вихідних.
Для бажаючих у Центрі проводяться заняття з вивчення української мови.
Значну увагу фахівці також приділяють дітям загиблих, військовополонених, військовослужбовців, ВПО та й не тільки. Для них щоліта працює «Школа юних патріотів».
Велике місце у роботі Центру займають родинні заходи для усіх категорій відвідувачів. Це і фотосесії, і спортивні заходи, і екскурсії, і поїздки в театр, і відпочинок на природі тощо.
Особливу роль у Центрі відіграє волонтерська робота. Працівники СПЦ допомагають в організації надання допомоги здебільшого захисникам, які боронять Україну на сході держави. Але за допомогою сюди звераються і ті люди, яким це теж необхідно.
Що запам’яталось найбільше за роки роботи в СПЦ
Віктор Одиниця каже, що багато що можна пригати за 30-річний період роботи у Центрі. Але найбільше запам’яталося випадки зі своєї особистої психологічної практики, коли зверталися за допомогою люди, які хотіли попрощатися зі своїм життям.
«Я радий сьогодні спілкуватися з цими людьми. Після того вже пройшло років з 20. А з іншого звернення – десь років 15. Я радий, що сьогодні ці люди живуть і працюють», - розповідає психолог.
Новобогданівка-2004 – перше «бойове хрещення» колективу СПЦ
Важливим випробуванням для славутицьких психологів стала робота в надзвичайних умовах, коли їм прийшлось надавати допомогу людям, які постраждали через пожежу на складах боєприпасів у Новобогданівці.
«Також запам’яталось перше таке «бойове хрещення» колективу у 2004 році, коли була перша техногенна катастрофа локального масштабу у с. Новобогданівка, Запорізької області.
Там був підірваний склад з артилерійськими боєприпасами. Було перекрито і транспортне сполучення, і залізничне сполучення, були вражені і домівки в людей, і люди булли налякані. Представники наших Центрів, у тому числі й нашого колективу, виїжджали разом з військовими психологами й військовими, певний час знаходились у Новобогданівці і працювали з місцевими жителями, із дітьми, тому що люди були налякані цією ситуацією. Ми знаємо, що нам вдалося попрацювати і допомогти в той період цим мешканцям», - пригадує Віктор Одиниця.
Люди мають знати, що спілкування з психологом допомагає, цього не потрібно боятися
Було багато різних прикладів. Але найскладнішим випробуванням стало спілкування з бійцями, які захищають Україну від російських окупантів.
«Пам’ятаю, хто першим звернувся на консультацію уже після повномасштабного вторгнення рашистів. Це був боєць, ветеран війни. Загалом вони рідко звертаються. Їм треба, але вони чомусь бояться психолога. Я і раніше говорив про це, що слово «психо» лякає. Люди думають, що треба бути хворим, щоб прийти до психолога. А зовсім ні. Психолог спілкується, він допомагає розібратися в ситуації. І навіть назва центру нашого спочатку була Центр соціально-психологічної реабілітації «ЮНЕСКО».
Ми ще побачили, що це словосполучення учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС лякає. Кажуть, я працюю на ЧАЕС, як я до вас звернуся?!».
Тому десь через 2-3 роки назву поміняли. І назвали Соціально-психологічний центр». Ця назва залишилася такою і до цього часу.
Так от боєць переборов себе, звернувся, і приємно було, що він відчув підтримку і отримав допомогу. Каже, добре було б, аби всі хлопці звертались.
Тоді ще теж прийшло два бійця з тієї ж лінії. Кажуть, що їм потрібна консультація, але хотіли консультуватись разом, удвох. На індивідуальній консультації не можна вдвох. Тут це було як підтримка один одного. Це була не консультація, а більше як розмова з ними. Тоді вони захотіли спілкуватися з психологом окремо, тому що кожному з них це потрібно», - запевняє фахівець.
Голос Віктора затихає. Через невелику вдумливу паузу він продовжує.
«Вчора до мене приходив боєць, який має тяжкі поранення, контузію, через три дні він знову їде в зону бойових дій. Але він прийшов до мене поспілкуватися. Я бачу, що йому треба поговорити. Ми довго говорили. Каже, що відчуває, що йому потрібен психолог. Йому треба це комусь розповісти.
Я знаю, що після нашої перемоги буде велика потреба у фахівцях.
Хлопцям потрібна буде допомога психологічного характеру», - каже Віктор.
Віктор Одиниця розповідає про те, що разом зі своїми колегами, вони вже працюють над тим, як донести людям, що звернення до психолога важливо, що до психолога потрібно приходити без страху і вчасно, щоб потім не звертатися до психотерапевта або до психіатра, де вже потрібно буде проходити курс лікування.
Тому з дозволу військовослужбовців, які зверталися до Славутицького СПЦ і отримали допомогу, працівники Центру пишуть про це на офіційних сторінках закладу у соціальних мережах, не називаючи імен та не розміщуючи фото. Люди мають знати, що спілкування з психологом допомагає і дає позитивний результат, цього не потрібно боятися.
«Адже військовим та їхнім родинам буде потрібна така допомога. Щоб вони знали і розуміли, де і від кого вони можуть отримати таку допомогу. Це дуже важливо.
Говоримо і про посттравматичний стрес, проблеми психологічного характеру, які будуть виникати після повернення до дому.
Говоримо і посттравматичні стресові розлади (ПТСР), і депресивний стан. Про те, що важливе, про те, що хвилює», - розповідає Віктор Васильович.
ПОВНА ВЕРСІЯ ІНТЕРВ’Ю З ВІКТОРОМ ОДИНИЦЕЮ У 4-х ЧАСТИНАХ:
«Дякую долі за те, що вона привела мене до Славутича», - Віктор Одиниця (І частина)
З0 років натхненної результативної праці: чим сьогодні живе Славутицький соціально-психологічний центр (ІІ частина)
Головне завдання сьогодні – допомогти, щоб наші хлопчики прийшли і відчули, що ми їх чекали, готові все для них зробити (ІІІ частина)
Терапія творчістю. Як завдяки своїм талантам допомагати Захисникам (ІV частина)
Олександра ЛАТИШЕВА
Фото з архіву Віктора ОДИНИЦІ, Юрія АКИМЕНКА, Вадима ІВКІНА, Соціально-психологічного центру м.Славутич
