4 Червня 2017
2203
"Моя Київщина" поспілкувалася з колишнім багаторічним мером Славутича, головою "Клубу мерів" Володимиром Удовиченком. Він детально розповів про проблеми децентралізації в Київській області, їх причини та шляхи вирішення. "Ви керували Славутичем протягом 25 років. Хоча місто за цей час...
- Ви керували Славутичем протягом 25 років. Хоча місто за цей час серйозно змінилося, що з задуманого Вам не вдалося реалізувати?
- Так, я став мером Славутича ще в іншій країні. Багато чого вдалося зробити, утім, є й невдачі. Так, наприклад, у нас в місті є недобудований готель, який нікому не потрібен. Я хотів його перепрофілювати і зробити там адмінцентр 30-кілометрової зони. Так би мовити, щоб усіх бюрократів зібрати в цьому місці. Але сьогодні я виступаю за те, щоб перепрофілювати його і віддати учасникам АТО.
У нас 167 хлопців пройшли жах війни на Сході. П’ятьох я особисто виносив на похоронах. Плюс є переселенці.
Цікавим, на мою думку, є проект "Розумне місто". Це як "розумний дім", але в масштабах міста. Для його реалізації вже дуже багато зроблено. В його рамках ми також реалізовуємо два європейські проекти з енергозбереження і енергоефективності.
Сьогодні ми змінили тренд Славутича, і тепер – це місто нових ідей.
- Зараз Ви берете участь у житті міста?
- Так. Я голова громадської ради з розвитку міста – це теж елемент місцевої демократії. Громадська рада існує 21 рік і щопонеділка о 18 годині ми проводили засідання. Зараз трішки ми цей ритм збили. Але це величезне наше досягнення - це демократія участі. І мене не переобирають, хочуть щоб я продовжив цю функцію. Раніше я завжди наполягав, щоб цю громадську раду завжди очолював міський голова. Сьогодні ця філософія змінилася.
- Щодо ситуації з об’єднаними територіальними громадами. Територіально Славутич знаходиться в Чернігівській області, а змінювати межі області не можна по закону. Як виходити з такої ситуації?
- Якщо говорити про громаду, то, в принципі, в Славутичі вона вже давно існує. З навколишніх сіл діти до школи їздять, і дорослі на роботу. Враховуючи неможливість змін меж областей, не варто забувати про закон про співробітництво територіальних громад. Використовуючи цей закон, міська влада Славутича виступила з ініціативою підписання угод про співробітництво громад. Це - унікальний закон. До речі, за його допомогою можна не створювати агломерації навколо Києва і великих міст. Це дасть рівні можливості для усіх.
- Продовжуючи тему ОТГ: чому на Вашу думку так затягується процес об’єднання саме в Київській області?
- Треба враховувати що за цей час змінилося багато керівників області – і це дуже сильно вплинуло. Та й є ще деякі політичні сили, які мають свої контрольні пакети. От якщо зараз голова Київської обласної адміністрації - представник БПП, то голова обласної ради представляє "Батьківщину". І тут вже починається політика, але без неї, на превеликий жаль, не обійтися.
Але ми знаходимо спільну мову, ми намагаємося знайти порозумінню, хоча це буває дуже складно. Яскраво це видно і по тому, що дуже затягнули з прийняттям програм соціально-економічного розвитку. Це і є показником того, що спільну мову знайти складно в такій моделі відносин.
Київщина - багата. Особливо це стосується наближених до столиці сіл, які дуже відрізняються від сіл на околиці області. І кожен вважає себе спроможним жити окремо. Але ж по методиці спроможності є дуже багато критеріїв. Це і медицина, і школи тощо Плюс, є органи влади, Верховна Рада, Кабмін, і кожен бачить це по-своєму.
Потрібно перейти на нову форму влади – об’єднаної територіальної громади, які матимуть свій бюджет і зможуть надавати усі послуги. Супротиву цій реформі дуже багато. Є він і в обласному керівництві, але я впевнений, що якщо ми цю реформу успішно проведемо, то створимо фундамент для української держави.
- Які ще реформи заплановані керівництвом області для найшвидшої реалізації?
- Практично усі реформи сьогодні дуже важливі для життя громад. Але вони повинні проходити в контексті із територіальною організацією влади. Перш за все, це реформа освіти – щоб сама громада визначала скільки шкіл їй потрібно, де робити опорну школу, де відмовитися від школи. Це дасть рівні можливості і необхідні знання для наших дітей. Це дуже важливо. Світ зараз дуже конкурентний. І у селі, де є всього десять дітей без вчителя англійської мови і фізкультури, ми не зможемо збудувати сильну державу.
Медична реформа... Зараз у цій сфері відбувається формування госпітальних округів. В майбутньому планується перехід на страхову медицину. Організацію первинного медичного обсуговування треба робити виключно на рівні місцевого самоврядування, громад, міст обласного значення. Зараз первинну ланку формують з лікарів сімейної медицини, але ви уявляєте скільки треба пройти, щоб ця система стала ефективною?
- Але ж сімейний лікар дуже тяжке поєднання. Умовно кажучи, одна людина має бути і педіатром, і лором, і хірургом, і гінекологом. Де взяти таких широких спеціалістів?
- От, наприклад, в Славутичі вже 11 років працює пункт сімейної медицини. Фахівців готували у Дніпрі, їх перекваліфіковували у лікарів сімейної медицини. Це - перша ланка медицини, до якої звертаються люди. Сімейний лікар повинен володіти напрямками, аби зрозуміти, куди потрібно передати хворого, якщо в нього щось серйозне: в яку лікарню, чи, можливо, медичний центр. Тобто, пацієнту не потрібно шукати районні лікарні, чи ще щось, а він прив’язаний до пункту сімейного лікаря, де фаховий лікар зміг зробити перший аналіз і визначить, що робити далі. Це тяжко, безумовно, але починати колись потрібно.
- Окрема тема в Київській області: проблема зі сміттям. Як можна це вирішити, і чи розв’язали Ви цю проблему у Славутичі?
- У нас була створена перша сортувальна лінія, причому сортування проходить прямо на полігоні. У майбутньому ще потрібно буде зробити пересувний сортувальний завод, який зможе це все нагромадження переробити.
Сміття – це проблема не тільки в Київській області. От, наприклад, Львів. Що потрібно робити для її вирішення? Сьогодні сміттєспалювальні заводи – це позавчорашній день. Їх необхідно замінювати переробними, технології яких дозволить виходити на безвідходні технології.
Плюс виробляти енергоносії з того ж метану, який виділяється на звалищах. При цьому, таке виділення є жахливою бідою, наприклад таким є Тарасівське сміттєзвалище. Проблемою також є "озера", які утворюються зі стоків цих сміттєзвалищ – вони отруюють ґрунти і води, а це може призвести до екологічної катастрофи. Сьогодні ми повинні повернутися трохи назад, спрогнозувати і зробити логістику для переробних заводів. Рентабельними вони будуть десь з розрахунку один на 400 тис. осіб.
Таких заводів вистачило б десь чотири, які можна було б запланувати, провести переговори і залучити до цього інвестора, бо в бюджеті на це грошей не знайти. Люди платять за сміття, держава гарантує цю інвестицію і виходить ефективна співпраця. Залучати до цього потрібно сучасні світові інституції для того, щоб мати доступ до кредитних грошей. Загалом ми маємо створити найоптимальніші умови для інвестора, який працює на західному ринку, щоб відкрити йому наш ринок у технологіях переробки та захоронення відходів. Але найголовніше це переробка. Звісно, що та частина з якою не можна нічого зробити повинна бути надійно захоронена.
Логістика Київщини дозволяє мати десь чотири такі заводи. Це дасть можливість нормального транспортування сміття без протестів з боку громади, без ускладнень руху, без руйнування доріг...
- Останнє питання, повертаючись до політичної складової. Керівники Київської обладміністрації і облради є представниками різних політичних сил, що виливається в очевидний конфлікт від якого страждає громада Київщини. Як можна припинити їхні чвари і змусити їх ефективно працювати?
- Треба віддати належне нинішньому голові адміністрації. Він є депутатом обласної ради, був головою Вишгородської райдержадміністрації. Тобто, подібні ситуації він уже проходив. Голова райради також досвідчена жінка. Зараз, зрештою, вони починають іти на компроміси, і ця співпраця починає бути ефективною.
На мій погляд, участь голови адміністрації у президії на засіданнях облради, у засіданнях фракцій є безперечним плюсом. Він сам на себе узяв функцію аналізу усіх програм до 2020 року. Це дає змогу знайти те, що об’єднує.
Якщо ми будемо працювати на людей, відстоювати інтереси людей на Київщині, то кожен знайде своє, щоб бути переможцем. А якщо ми цього не зробимо, то усі програємо. Дуже хотілося б, щоб влада обладміністрації нарешті стала стабільною і співпраця з облрадою давала б позитивний результат.
Розмову вів Олександр Павличук, "Моя Київщина"
